Доступ-2012 у цифрах

Минуло два роки з часу появи на світ Закону України "Про доступ до публічної інформації".

2012 рік став першим повним роком роботи цього Закону. Він ляже в основу статистики показників відкритості влади, яка буде вестися у майбутні роки. 2012- своєрідна відлікова точка.

Не здивуюся, коли через якийсь час з ним будуть порівнювати досягнення, як в Радянському Союзі було прийнято порівнювати показники плавки чавуну з показниками царської Росії 1913 року:-)

За підсумками 2012 року ми провели опитування центральних органів виконавчої влади і обласних державних адміністрацій щодо виконання норм і положень Закону "Про доступ...". Загалом було опитано 103 органи державної влади.

За минулий рік органами державної влади було відкрито та оприлюднено через систему обліку публічної інформації понад 290 тисяч документів.

В країні створено розгалужену систему забезпечення доступу до публічної інформації, в якій працює понад 300 державних службовців. Вони за рік відповіли на 43000 інформаційних запитів, з них 3400 – від представників ЗМІ. Відповіді на 93% від цих запитів були надані протягом 5 днів.

Ще один показовий момент – більше половини інформаційних запитів (25000) надійшли за допомогою електронної пошти. Люди поступово відмовляються від традиційного листування і переходять у спілкуванні із владою на сучасні та більш оперативні комунікаційні технології.

Яку ще послугу держава надає так швидко і через сучасні засоби комунікацій?

Найбільша кількість запитів (11470) надійшла до Міністерства внутрішніх справ України. На другому місці – Президент України (3655 запитів). Замикає трійку лідерів КМДА – 2932 запити. Більше, ніж 1000 запитів протягом року надійшло також до Міністерства юстиції України (1690) та Міністерства охорони здоров'я (1544). Серед областей лідерами є місто Севастополь (647) та Харківська ОДА (573).



Раніше журналісти також могли звертатися до Президента України чи будь-якої держустанови із інформаційними запитами. Але в рамках старого Закону "Про інформацію". При цьому, чітких вимог щодо змісту відповідей не було. А термін розгляду запиту становив 30 днів, що зводило нанівець оперативність журналістської роботи.

Відповідно, якщо в 2009 році журналісти зверталися до нас з інформаційними запитами 27 разів, а в 2010 – 25 разів, то після прийняття Закону "Про доступ..." цифра радикально змінилася. За 2011 рік ми вже отримали 306 інформаційних запитів від представників ЗМІ, а в 2012 році ця цифра становила 219.



За час роботи Закону Україні вдалося посісти спершу 9-е, а потім і 8-е місце за рейтингом забезпечення права на інформацію, розробленим двома провідними міжнародними організаціями Access Info Europe (Іспанія) та Centre for Law and Democracy (Канада). Я не знаю іншого світового рейтингу, де б наша країна входила до топ-10.



Що означають ці цифри?

На мою думку, держава за цей час зробила великий крок у напрямку до прозорості.

Закон "Про доступ..." працює, що б хто не казав. І доступ до публічної інформації щодня приносить користь громадянам і журналістам. Влада почала надавати громадянам, журналістам, громадським організаціям ту інформацію, яку вони потребують і у той спосіб, який зручно запитувачу.

Ще три роки тому це здавалося фантастикою, а 4 роки тому у доступ до публічної інформації вірила лише група "ентузіастів з громадського сектору". Сьогодні це реальність!

Ще одним свідченням бажання влади ставати більш відкритою є те, що державні органи розпочали давати запитувачам "невигідну" для себе інформацію. Звісно, в короткостроковій перспективі влада зазнала від оприлюднення цієї інформації іміджевих втрат. Але в стратегічний перспективі ми, безумовно, виграли. Оскільки більша прозорість дає більше довіри громадян.



Звісно, ці показники не означають, що закон виконується на 100%. Свідченням наявності проблемних місць, а інколи – свідомого невиконання Закону, є судова практика. За минулий рік до судів надійшло 76 позовів. Приблизно половину виграли запитувачі, половину – розпорядники інформації.

Півтора роки роботи показали де є шпарини, слабкі місця та неузгодженість різних норм. І зараз ведеться робота із виправлення цих проблемних місць.

У Верховній Раді розглядається вже прийнятий в першому читанні урядовий законопроект "Про внесення змін до деяких законодавчих актів у зв'язку із прийняттям Закону України "Про інформацію" (у новій редакції) та Закону України "Про доступ до публічної інформації".

Схвалений законопроект не лише "переписує" під свободу інформації профільні закони, а й вводить деякі новації.

По-перше – це відкриття реєстру корупціонерів. Після прийняття цього Закону дані з Єдиного державного реєстру осіб, які вчинили корупційні правопорушення, будуть у вільному доступі.

По-друге, Закон зміни до статті 212-3 Кодексу про адміністративні правопорушення впроваджують реальну відповідальність посадовців за обмеження доступу до інформації. Так, за неоприлюднення або невчасне оприлюднення інформації на чиновника чекатиме штраф до 850 грн. Такий саме штраф очікуватиме посадовця за необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом, або за ненадання відповіді на інформаційний запит (надання неповної інформації). В разі ж, якщо обмежено доступ до інформації всупереч прямій забороні на обмеження з боку Закону – штраф зросте до 1360 грн.

Також ці зміни вносять пряму заборону на віднесення інформації з генеральних планів міст до інформації з обмеженим доступом, що має відкрити генплани для загального ознайомлення. А всі високопосадовці повинні будуть оприлюднювати щорічні декларації про доходи.



У США, яка є батьківщиною свободи інформації, Freedom of information act було прийнято у 1966 році. Але реально він запрацював лише у сімдесятих, після внесення низки змін до законодавства, встановлення можливості судового оскарження відповідей, з'явився "трискладовий тест", який встановлює баланс між суспільно важливою інформацією і службовою таємницею.

Лише після цього з'явився FOIA в тому вигляді, в якому ми його знаємо.

Тобто, США знадобилося 8-10 років, щоб запрацювали усі механізми. Наш закон працює лише 1,5 роки. І якщо нам вдасться вже в цьому році внести всі необхідні правки в законодавство, закрити шпарини, які дають змогу уникати надання суспільно важливої інформації, я буду вважати, що 2013 рік мине не дарма.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.