28 травня 2013, 19:42
''Молоді демократії'' випереджають ''стару Європу'' за рівнем доступу до інформації
Ми часто не помічаємо того, що в нас є, але, позбувшись цього, можемо шкодувати.
Одним з найбільших здобутків українського закону "Про доступ до публічної інформації" є запровадження можливості спілкування громадян і влади у електронній формі.
Це, якщо не революція, то точно великий крок вперед. Більше, ніж половина запитів надходить до всіх держустанов через е-маіл. І відповідь запитувачі отримують теж в електронному вигляді.
Торік цієї послугою скористалося щонайменше 25 тисяч громадян. 9 з 10 запитувачів отримують відповідь не пізніше, ніж на 5 день.
Я не знаю жодної іншої послуги, яку б держава надавала так швидко і так зручно.
Між тим, подібна послуга недоступна у деяких країнах "розвинутої демократії".
У США не приймають запити через е-меіл.
Про це каже Нейт Джонс, активіст найбільшої громадської організації США, яка виступає за доступність документів влади – "Архів Національної безпеки США".
"Закон про свободу інформації не поширюється на Конгрес і на судову владу. Президент також не підзвітний за цим законом", – каже представник організації, яка вигравала суди чи не у всіх могутніх держустанов США – від Білого дому до ФСБ і ЦРУ.
Теоретично у США можливо надіслати електронний запит, але не скрізь і лише на рівні штату.
На Білий дім не поширюється дія закону про Свободу інформації.
Щоправда, адміністрації американських президентів, як правило, сповідують політику проактивного розкриття інформації, тобто наперед.
Замість запиту Бараку Обамі можна надіслати колективну петицію
Але це інший інструмент. Формально у них немає обов'язку відповідати на запит в рамках закону про свободу інформації.
Під дію FOIA потрапляють федеральні органи виконавчої влади.
Сам закон про свободу інформації досить старий, і, незважаючи на велику кількість поправок до нього, так досі і не передбачає можливість спілкування з органами влади електронною поштою.
Інші федеральні органи США запити через е-маіл не приймають (
Закони у Великій Британії та Австралії - молодші за американський і тому набагато прогресивніші у частині використання сучасних засобів комунікацій.
У британському законі від 2000 року говориться про те, що запит може бути поданий як у письмовій, так і в електронній формі.
Коли в 2011 році до рейтингу забезпечення права на інформацію, який розробляють дві провідних міжнародних організації Access Info Europe (Іспанія) та Centre for Law and Democracy (Канада), вперше потрапила Україна, мене вразив один факт.
Виявилося, що перші місця в цьому рейтингу посідають "молоді" закони – ті, що були ухвалені не так давно в країнах "нових демократій", і, зокрема, Східної Європи. І навпаки, країни, які давно мають статус "джерел демократичних цінностей", насправді "пасуть задніх" в рейтингу.
Тоді я знайшов для себе просте пояснення: "старі" закони, які приймалися в 60-ті – 80-ті роки минулого сторіччя не могли врахувати всі виклики часу та врахувати можливості сучасних засобів комунікацій. Заради справедливості варто визнати, що в країнах "старої демократії" механізми виконання старих законів кращі, від "молодих демократій". Здебільшого – через більшу кількість судових прецедентів і час виконання цих законів.
За час, що минув, український закон встиг піднятися в цьому рейтингу ще на одну сходинку.
Проте, не стояли на місці й інші країни. За винятком Хорватії, яка через скасування частини положень свого закону опустилася з 6 на 9 сходинку, "молоді демократії" Східної Європи рухалися вгору, а західні країни скочувалися донизу.
Які є докази, що молоді демократії, випереджають старі?
Щоб переконатися в цьому, достатньо поглянути на офіційний сайт міжнародного рейтингу.
Приємно бачити, що Україна гідно виглядає на тлі інших країн
У топ-30 найкращих країн з права на доступ до інформації, 11 країн – "молоді демократії" Східної Європи та СНД. До першої десятки входять Сербія, Словенія, Україна та Хорватія. Далі – і балканці з Македонії, Косово та Боснії, і наші колишні сусіди по СРСР з Азербайджану, Грузії, Молдови і, навіть, Киргизії.
Де ж "стара Європа"?
До третього десятку спромоглися увійти Фінляндія та Швеція (ця країна у 1766 році перша в світі ухвалила "Акт про свободу друку", який нині вважають першим у світі законом про доступ до публічної інформації), а також Великобританія, яка посідає 25 місце.
Решта "старих демократій" – на протилежному кінці рейтингу. Замикають його Австрія, Ліхтенштейн та Греція. Німеччина – на "почесному" 85 місці, Італія – на 83, Бельгія – на 81, Франція – на 69, Швейцарія – на 62.
Німеччина "осучаснила" закон про доступ від 2005 року, але це не допомогло. Вона в опинилася серед аутсайдерів рейтингу.
Насправді, не лише рейтинги, а і повідомлення ЗМІ, експертних недержавних організацій свідчать про протилежні процеси. Країни, які прагнуть наздоганяти європейських лідерів, покращують законодавство, позичають ефективний досвід, стають більш відкритими.
Країни "старої демократії", навпаки, ніби відчувають втому. Вони свою програму "гонки за лідером" виконали багато років тому, і тепер шукають комфортні для себе умови.
Європейській союз досі не прийняв поправки до своїх керівних документів, які мали б розширити доступ до публічної інформації ЄС. Це обіцяла зробити за час свого головування в ЄС Данія. За словами данців, у Брюсселя не знайшлося достатньо "політичної волі для більшої відкритості". Європейські прихильники свободи інформації кажуть, що гірше в ЄС не стало, але і краще теж. Позитивні очікування не виправдалися.
А новий законопроект ЄС про захист даних та доступ до інформації вже став об'єктом критики від країн, які свого часу першими запровадили доступ до публічної інформації.
Міністр юстиції Швеції Давід Торнгрен відкрито заявив, що проект документу Європейського Союзу може зруйнувати баланс між прозорістю та приватністю в національних законодавствах країн-членів.
Австрія, яка посідає останнє місце в рейтингу доступу до інформації, відмовилася вносити зміни до законодавства, ініційовані експертними групами.
Спілка "Open Data Community" звинуватила уряд Німеччини у намаганні нехтувати основними принципами свободи інформації. На думку експертів, запроваджена система "Відкритий уряд" замість відкриття масивів даних надає дозовану та скореговану інформацію.
У Великій Британії запроваджуються деякі новації щодо застосування норм закону про доступ до інформації. Зокрема, змінюють терміни гарантованої відповіді, вводиться фіксована плата за право апелювати на неналежне виконання закону, а підрядні організації, які співпрацюють з урядом, звільняються від вимоги надавати інформацію за запитами.
Врешті-решт, за твердженням місцевих ЗМІ, Данія, яка посідає 74 місце в рейтингу доступу до інформації, планує додатково обмежити законодавчо доступ до інформації.
А ось в Угорщині, завдяки протестним акціям, вдалося добитися того, що Президент країни зупинив прийняті парламентом зміни до законодавства, які обмежують свободу доступу до інформації, та звернувся до парламентарів з проханням переглянути ці законопроекти.
Тобто, розвиток доступу до інформації в різних країнах нагадує не сходинки догори, а скоріше – терези. Там, де ці процеси розпочалися раніше, зараз маятник хитнувся донизу. На місце старих лідерів приходять нові, більш прогресивні. В України на цьому тлі є всі шанси на лідерство.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
