100 днів широкомасштабної війни. Як Центр протидії корупції переналаштував роботу організації

Починаючи із січня цього року, ЦПК ретельно готувалося до війни: ми розуміли, що ризик бойових дій на всій території України є високим, тож намагалися прорахувати сценарії та логіку дій членів організації. І коли це сталося, як і більшість українців – ми не опустили руки, не запанікували, а доволі швидко включилися в роботу. Тільки тепер не за незалежність антикорупційних органів, а за незалежність України.

Зараз шестеро з наших колег входять до лав Збройних сил України. Це голова правління Віталій Шабунін, аналітик Сашко Вороновський, комунікаційник Сашко Єрмаков та юристи Денис Свириденко, Сашко Литвин і Дмитро Зеленяк.

Тим часом наш аналітик Іван Ніколенко разом з іншими інструкторами лише за останні тижні навчив більше 2500 бійців домедичної допомоги на полі бою.



Іван Ніколенко під час тренінгу

Розповім трохи, чим займається решта команди на звичних адвокаційних та комунікаційних полях, але вже з новими цілями.

Міжнародна адвокація заради зброї

Міжнародна адвокація базується на гарних відносинах та ідеальній репутації. Усе це ми вибудовували в ЦПК з партнерами в США, ЄС та Британії протягом 10 років. Нам довіряють та до нас прислуховуються.

До лютого ми вирішили, що частина команди, яка розбирається в міжнародній комунікації, виїде за межі України для того, щоб максимально швидко мобілізувати допомогу міжнародної спільноти для України. Ми розуміли, що виграти війну можна тільки якщо буде виключна допомога західних партнерів – допомога передусім зброєю.

Наступ почався у четвер, а в п'ятницю в мене був заздалегідь запланований дзвінок із одним із відділів Держдепартаменту США. Вони запитували про боротьбу з корупцією. Я їм тоді відповіла: "Про яку боротьбу з корупцією може йтися, коли відбувається знищення України через те, що ми боролися з корупцією? Зараз Україну страчують за те, що ми вибрали свободу і рух до верховенства права, а ви не можете надати необхідну підтримку та гарантії безпеки!" Вони не очікували такої різкої відповіді від громадських експертів. Та, на мою думку, така наша комунікація зрушила багато процесів.

Завдяки хорошій репутації мене та Олену Галушку від ЦПК, нашу партнерку Ганну Гопко та польську колегу Катаржину Писарську запрошували на зустрічі дуже високого рівня в Жешуві, де тимчасово розташовувалося посольство США в Україні. У перший місяць наступу ми здійснили десятки зустрічей із конгресменами та сенаторами США, мали дуже відверту розмову з головою Держдепу Ентоні Блінкеном.



"Якщо не можете закрити небо, бо боїтеся ядерної війни, дайте нам зброю, тому що ми не збираємося здаватися і переможемо в цій війні", – про це ми говорили американським високопосадовцям з перших днів.

Я вважаю, що завдяки цим зустрічам американських законодавців вдалося мобілізувати заради посиленого контролю адміністрації Байдена в процесі надання зброї Україні. Саме на початку березня ми вже передавали їм списки зброї, і тоді ж почалися розмови за ленд-ліз.

Одній з делегацій ми привезли уламки ракети, яка вдарила по Яворівському полігону – досить близько від Жешува. Сенатори попросили ракету і зробили згодом на її фоні пресконференцію.

Також вдалося потрапити на пресконференцію до британського прем'єра Бориса Джонсона. "Не бійтеся!" – був мій заклик. І досі на всіх зустрічах із високопосадовцями ми постійно говоримо "Не бійтеся. Не бійтеся дати Україні зброю, бо ми воюємо із абсолютним злом".



У квітні ми разом із партнерками із різних громадських середовищ терміново організували візит до Америки та здійснили близько 50 зустрічей на найвищому рівні. Нам важливо було втримати двопартійну підтримку.

Зокрема, ми мали довгу зустріч з Ненсі Пелосі: просили її приїхати в Україну, просили її збільшити фінансування на зброю для України та допомогти нам виграти цю війну.



Попередньо ми налагодили комунікацію із ЗСУ: починаючи із найвищого керівництва, закінчуючи солдатами у найгарячіших точках. Ми зрозуміли, що нам потрібна натівська зброя, а не зброя радянського зразка, для якої не виготовляється достатньо боєприпасів.

Ми говорили з сенаторами та конгресменами, які мають ветеранський досвід, а також провели кілька пресконференцій разом із сенаторами із аграрних штатів, пояснювали, що через російську навалу наближається продовольча криза. В цьому нам допомогли наші арготрейдери, спільно з якими було зроблене дослідження про загрозу голоду у світі через заблоковані чорноморські порти.

На зустрічах із конгресменами ми показували фото жахіть на окупованих територіях, але ми не плакались, ми говорили про те, що нам потрібно для оборони. Ми наголошували, що перші 3,5 млрд доларів, які нам виділили у березні, – це дуже мало: сумарно це три яхти російського олігарха Абрамовича.



Також ми проводили розмови з медіа, щоб пояснити, чому нам треба більше грошей на зброю.

Разом з тим, говорили із представниками Пентагону та Білого дому. Ми були з ними відверті. Наша група запитала у радників Байдена: "Чому ви не вірили, що Україна боротиметься і не впаде за три дні? Чому у вас не було стратегії на випадок, якщо Україна виграє?" Вони не очікували таких запитань від нас. Особливо, коли ми згадали, що деякі дії США були "запрошенням"для Путіна, як то скасування санкцій щодо Північного потоку-2.

Ми взяли на себе роль голосу звичайних українців, які не мають можливості поїхати до Америки і сказати тим, хто приймає рішення стосовно України, – що ми хочемо.



Я думаю, що наш візит допоміг згенерувати тиск з Конгресу на адміністрацію Байдена, аби збільшити пакет допомоги. Зрештою Байден представив пакет на 33 млрд. Аби його проголосували, ми ще раз поїхали до Вашингтона. В унісон із українською владою просили про його збільшення.

40 млрд доларів нам таки надали, тепер нам важливо, аби 15 млрд доларів, які з них передбачені на озброєння, були витрачені саме на ту зброю, яка дозволить нам перемогти.

Наша мета в США зараз – пояснити американцям, що немає сенсу вести переговори з терористами, вбивцями і ґвалтівниками. Нам треба не дати росіянам змогу зацементуватися на окупованих територіях, а також не дозволити їм інформаційно розмити межі "чорного" та "білого" на війні. Переговори можуть бути тоді, коли ми власними збройними силами за допомогою партнерів та їхньої зброї відкинемо росіян з наших територій. Часу мало. Але зараз вже можемо констатувати, що нарешті від Міноборони США пішли меседжі, що Україні треба допомогти виграти війну. Загалом американський народ підтримує Україну і хоче, щоб ми перемогли.

Інформаційний фронт заради протидії російській пропаганді

Зараз багато оглядачів кажуть, що Україна точно виграла перший бій в інформаційній війні. До цього долучилася і наша команда, яка продукувала меседжі для Twitter. Мій акаунт та акаунт моєї колеги Олени Галушки зараз налічують разом понад 170 тисяч читачів та охоплюють аудиторію в близько мільйон користувачів. До цього етапу війни ця цифра була приблизно 10 тисяч читачів. Щодня ми англійською розповідаємо журналістам та людям зі всього світу про звірства росіян та подвиги ЗСУ.

Також наша команда комунікаційників разом із найкращими маркетинговими агенціями України працює над інформаційно-психологічним контентом на росію та Білорусь. Лише останній тиждень ми змогли вийти на 20 мільйонів показів наших матеріалів у росії. На такий самий показник ми виходили у квітні, поширюючи контент на Білорусь.

Водночас ми посилюємо українські наративи у західної аудиторії YouTube – у цьому нам допомагають фахівці з Благодійного фонду "Будь з Україною"/AIR Media-Tech. Показуємо відеоісторії про нашу героїчну боротьбу, збираючи сотні тисяч переглядів за тиждень. Ми хочемо показати – нам є сенс допомагати, адже ми обов'язково переможемо із підтримкою Заходу.

Водночас комунікаційно ми продовжуємо працювати і на українську аудиторію, інформуючи про перемоги нашої армії, щоденно готуючи інформацію про міжнародну підтримку та санкції, а також, звісно, продовжуємо комунікувати діяльність антикорупційних органів. Від 24 лютого ми охопили 12,3 млн людей лише у нашому Facebook.

Адвокація санкцій та арешту російських активів поза рф

Наша команда аналітиків активно допомагає шукати майно російських олігархів-гаманців путіна за кордоном для його подальшого арешту. Зараз критично важливо припинити потік грошей на фінансування війни.

Крім того, ЦПК долучається до адвокації внутрішнього українського санкційного механізму зі стягнення активів росіян, причетних до агресії. Внаслідок в тому числі наших зусиль парламент вже ухвалив відповідний закон. Ми готові долучатися до його імплементації та працювати над пошуком потенційно підсанкційних осіб, їхніх активів, які можуть бути заморожені або конфісковані в Україні та закордоном

Ми не зупинили також свою адвокаційну роботу в Україні. За воєнний період ми проаналізували понад 50 законопроектів та підготували правки і пропозиції до понад 20 з них. Більшість враховано парламентом. Так, нам вдалося не допустити у цей непростий період відкату важливих антикорупційних реформ і не тільки. Ми продовжуємо долучатися до реалізації судової реформи, як невід'ємної умови нашого післявоєнного відновлення.

Ще одним напрямком нашої адвокаційної роботи є виключення росії з членів міжнародної організації FATF та включення її до так званого "чорного списку" цієї організації. Ми працюємо разом з українськими органами влади та іноземними фінансовими експертами, щоб ключові країни-члени організації якнайшвидше ухвалили це рішення. Щойно це вдасться зробити, це матиме значно потужніші наслідки, ніж, наприклад, відключення російських банків від Swift. Адже внесення до чорного списку зробить всі без винятку російські банки токсичними для міжнародної фінансової системи і ускладнить та здорожчить здійснення будь-яких операцій з ними. Окрім різних обмежувальних заходів, усі російські банки та клієнти, а також усі їхні операції проходитимуть посилену перевірку законності діяльності та походження коштів. На практиці це означає, що більшості фінансових установ простіше відмовитися від ділових відносин з росіянами через високий ризик фінансування злочинності та тероризму.

Новий етап війни з росією показав, що ми є державою, яка боротиметься за свою незалежність усіма силами і до кінця. Разом з багатьма іншими українцями нам довелося в максимальні терміни змінити фокус роботи. Тепер наші пріоритети як громадської організації – постачання необхідної для перемоги зброї, санкції щодо гаманців Путіна та тримання інформаційного фронту. Ми обов'язково переможемо!

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.