Справа принципу. Чи може Україна припинити транзит нафти з РФ?
Січень 2025 року можна назвати місяцем газового просвітлення Європи.
Сталася подія, про яку багато говорили, на неї чекали, а деякі боялися. Відбулася повна зупинка транзиту російського газу територією України.
Чому боялися? Наприклад, в Україні вважали, що вся українська газотранспортна система "ляже". Цього не сталося. У Європі на повному серйозі побоювалися, що без російського газу всі замерзнуть і помруть. І цього не сталося навіть у таких країнах, як Словаччина та Угорщина, де політики кричали найголосніше.
Натомість ми отримали інший результат і стали свідками просвітлення. Як приклад, може взяти поведінку прем'єра Словаччини Роберта Фіцо. Він раптом згадав, що їздити на перемовини треба не тільки в Кремль, а потрібно розмовляти, в першу чергу, з українською стороною.
Є й більш практичні позитивні новини для нас. Російське "достояние" "Газпром" скорочує приблизно 1,6 тисяч працівників у головному офісі. Це складає приблизно 30% всього керівного складу компанії.
Інакше кажучи, зупинка транзиту російського газу територією України в цілому пройшла успішно. Україна відрубала важливий щупалець російського газу через який Путін здійснював вплив на європейських політиків і заробляв гроші, які витрачали на війну.
Але треба визнати, що у російського диктатора є ще інший важіль – це нафта. Наразі Україна продовжує транзит російської нафти.
У 2024 році Україна протранспортувала її в обсязі приблизно 11,5 мільйонів тонн. У грошовому еквіваленті це складає майже 6 мільярдів доларів чистого грошового доходу для російського агресора.
Виникає логічне питання: чи можемо ми зупинити транзит російської нафти?
Як завжди, існують різні думки. Раніше в Європі говорили, що це неможливо. Але ці голоси стають тихішими. Ось нещодавно чеський премʼєр-міністр Петр Фіала заявив, що Чехія готова відмовитися від постачання російської нафти. А нагадаю, що майже вся нафта, яка прямує нафтопроводами до чеських НПЗ, транзитувалася територією України. Тобто Європа змінює стереотипне розуміння ситуації.
У цей же час лунають критичні думки з боку певних українських політиків та чиновників. Мовляв, є контракт, який діє до 2029 року, і який не можна переривати, тому що це договір на зобовʼязання.
Дозволю собі з ними посперечатися. Кожен контракт має такі положення, як форс-мажор. Звернемо увагу на той факт, що після російських ракетних ударів по українській енергосистемі по країні регулярно вимикаються світло і загалом існує брак електрики. А нагадаю, що всі нафтогони, які знаходяться на території України, заживлюються від електрики на відміну від газогонів, які у своїй більшості працювали на газі, який, власне і транзитувався.
Як на мене, цього відомого та обʼєктивного факту цілком достатньо для того, щоб припинити транзит російської нафти територією України.
І що не менш важливо, зменшити вплив пана Путіна на такі країни, як Чехія, Словаччина, Угорщина, які є найбільшими споживачами російської нафти, що транспортується нашою територією.
Тому виглядає дуже нелогічно, що росіяни продовжують знищувати українську енергетику, від якої живляться нафтогони. І при цьому ми продовжуємо транзитувати їхню нафту.
Треба ставити чітку умову – допоки удари продовжуються і українці страждають від відключень, російська нафта не повинна транспортуватися українською територією.
Оскільки вони нагло б'ють по електромережах, транзит російської нафти треба зупиняти.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
