Партії мають об'єднуватися не ''під вождя'', як вчив ЛЄНІН, а під ідеологію
22 січня, в День Соборності, українські національні демократи вимагали у влади керуватися національними цінностями при формуванні державної політики. На мій погляд, весна 2011 року – це той критичний термін, впродовж якого потрібно вийти на створення одної правоцентристської політичної сили, яка змогла б боротися за владу в країні задля відродження національної економіки та захисту національних інтересів.
Нині політична конкуренція в Україні замінена політичними технологіями, через які в українській політиці немає місця саме тим партіям, на плечах яких і постала українська державність – українським правим. Прийшов час повернути в політичне життя саме ці ідеологічні сили, оскільки завдяки правим рецептам відродження національного виробництва та середнього класу постала з руїн економіка посткомуністичних країн Центральної та Східної Європи та Балтії. Об'єднанню правих сприяє також той факт, що нове виборче законодавство допускає до участі у виборах лише політичні партії, а не виборчі блоки. Політична структуризація – це об'єктивний процес, який має вивести на принципово інший рівень конкурентоспроможність ідеологічних політичних сил.
В Україні ніколи не було правої політики, яка працює на інтереси національного товаровиробника та національний український інтерес. Всі 20 років в незалежній українській державі у Верховній Раді домінувала спочатку ліва комуністична більшість, потім ліво-олігархічна, а сьогодні – олігархічна, яка використовує ліві політичні рецепти, щоб купувати голоси виборців. На виборах традиційно домінують переважно ліво-популістські гасла, – мовляв, оберіть нас у владу, і завтра ваші пенсії та заробітна плата зростуть до хмар. Саме така політика призвела до тотального руйнування української економіки.
Нині УНП закликає до укрупнення правих політичних партій шляхом об'єднання, щоб в державну українську політику повернулися праві ідеї та праві рецепти виходу з кризи. Як свідчить попередній досвід, заклики УНП – це не слова, це цілком реальний шлях. Приміром, виборчий блок Віктора ЮЩЕНКА в 2002 році багато в чому вдався лише, завдячуючи роботі УНП, бо це була найбільша на той час права політична сила. Наша правоцентристська ідеологія стала основою виборчої програми ЮЩЕНКА.
Нині триває переговорний процес про об'єднання правих сил, в якому бере участь УНП. Ми намагаємось об'єднати ті політичні сили, які в своїй політичній діяльності опираються на правоцентристську ідеологію, – в першу чергу, "Нашу Україну", "За Україну", НРУ, "Собор" МАТВІЄНКА. Нині активно ведуться перемовини з "Нашою Україною" та партією КИРИЛЕНКА "За Україну!". Реального часу на об'єднання небагато. Весна 2011 року – це той критичний термін, впродовж якого нам треба вийти на одну політичну силу, яка далі готуватиметься на вибори, щоб потім у Верховній Раді створити, принаймні, потужну правоцентристську фракцію.
Я сьогодні готовий сідати і з ЮЩЕНКОМ, і з КИРИЛЕНКОМ, і з МАТВІЄНКОМ, і з ГРИЦЕНКОМ, щоб говорити про формат єдиної політичної сили, де кожен знайде своє місце і свої впливи. І це буде не проект "під вождя" чергового, а під українську політичну команду, яка здатна змінити в Україні політику на користь національного інтересу.
Хочу нагадати, що опозиція об'єднувалась не один раз. Наслідком цього об'єднання стало призначення прем'єр-міністра, а потім обрання – Президента України Віктора ЮЩЕНКА. Але давайте згадаємо, чому це об'єднання не дало бажаних результатів, – як-то, економічне зростання, збільшення кількості робочих місць, підвищення соціальних стандартів? Це відбулося через те, що в об'єднаній опозиції – а потім парламентській більшості, – був присутній лівий популізм, який уособлює Юлія ТИМОШЕНКО чи той же наш колега по вчорашній опозиції Юрій ЛУЦЕНКО. В об'єднаній опозиції, а потім парламентській більшості, була і ліберальна складова, і національна. І ми як лебідь, рак і щука не змогли випрацювати єдиної стратегії – ні політичної, ні економічної.
Внаслідок цього, виборець сказав, що не довіряє цій команді, бо вона, хоч і об'єдналася, але не запропонувала таку політику, наслідки якої кожна людина відчула б на своєму столі. Ми маємо розуміти, що в Європі об'єднуються близькі за ідеологією та політичною програмою політичні сили, і творять або лівоцентристську або правоцентристську більшість. Одна – працює на інтереси економіки, а друга – на підвищення соціальних стандартів.
В Україні звикли об'єднуватись під вождя, як навчив Владімір ЛЄНІН. А об'єднання під вождя ніколи не дозволить реалізувати політичну чи економічну програму, яка принципово змінить економічну політику в нашій державі на краще, оскільки ця програма передбачає непопулярні кроки. Вожді не хочуть втрачати популярності, а тому не вносять у парламент ті закони, які будуть шкодити їх іміджу захисника народу.
Партія регіонів не має ідеології, але має потужний корпоративний інтерес, який призвів до появи в Україні політичної команди, яка сьогодні отримала найбільші владні повноваження за всю історію незалежності. Протидіяти цьому сьогодні не спроможна ні БЮТ з її розмитою ідеологією та популізмом, ні "Свобода" із своїм правим популізмом та відсутністю конкретних економічних рецептів. Обіцянки змінити ситуацію в країні на краще, завдяки політиці "сильної руки", якою годує виборця "Свобода", – черговий міф. "Свобода" – партія влади у Тернопільській області, – завалила всі свої передвиборчі програми. Сьогодні "Свобода" вже в 4 областях Західної України контролює представницькі місцеві органи влади. Популістські обіцянки навряд чи минуться "Свободі" на наступних виборах. Виборець у нас дуже жорстокий щодо брехні! Його вже навчили не вірити популізму.
Я вірю лише у демократію та її рецепти, оскільки історичні приклади не підтверджують, що політика "сильної руки" забезпечує високі статки. Я вірю тільки в ті рецепти, які ведуть до національного відродження. Голий популізм – правий чи лівий – здатні призвести лише до збитків чи руйнування. Україна цей шлях вже пройшла! УНП була і залишається прихильником правої опозиції, яка свою діяльність базує на двох політичних пріоритетах. Перший пріоритет – це політика економічного націоналізму. Все, що вигідно українській економіці, має бути вигідним і українській владі. І другий пріоритет – захист національного інтересу, інтересу українця, який створив цю державу. Ось над об'єднанням такої опозиції в Україні, створенням такої політичної сили працює УНП.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
