А судді хто?
Щодо позиції УНП стосовно "виборчих" змін до Конституції
Останнім часом Українська народна партія стала мішенню для багатьох політиків, зокрема з БЮТ, які намагаються переконати суспільство у намірах УНП ледь не здійснити конституційний переворот та "розв'язати руки владі на подальший грабунок країни". Змушений констатувати, що заяви деяких наших колег по вчорашній демократичній коаліції і сьогоднішній опозиції переплутали адресата.
На відміну від БЮТ, УНП ніколи не підтримувала перерозподілу влади під конкретних осіб, шляхом зміни Основного закону або будь-яким іншим способом. Зате невеличкий екскурс в українську політичну історію переконливо доводить, що саме позиція БЮТ щодо конституційних експериментів постійно супроводжує діяльність цієї політичної сили.
Приміром, політична криза осені 2008 року, яка призвела до розпаду демократичної коаліції та погіршенню економічної ситуації в державі, стала наслідком сепаратних політичних домовленостей БЮТ з Партією регіонів щодо радикальної зміни конституційного устрою, – виборів Президента у парламенті, переходу України на так звану двопартійну політичну модель та зміни статусу української мови.
Нагадую нашим колегам – опозиціонерам, що поправки до Конституції, проголосовані 1 лютого Верховною Радою, не передбачали ні радикальних змін конституційного устрою, ні розширення повноважень влади для "грабунку", а лише впорядковували терміни проведення виборів. Як відомо, після рішення Конституційного Суду щодо скасування конституційної реформи 2004 року, в Україні стрімко нівелювалися базові засади демократичного устрою, а саме – право народу обирати владу. Відповідне рішення Конституційного суду про повернення до Конституції 1996 року було неконституційним, про що УНП заявляла неодноразово. Цей крок, який за висновками Венеціанської комісії не знає аналогів у європейській демократичній практиці, призвів до правової колізії, бо ніхто тепер не знав коли і куди треба обирати в Україні – від Президента та парламенту до місцевих органів влади, за які народ голосував лише в жовтні 2010 року.
Європейська модель демократії, якої дотримується УНП, базується на принципах верховенства права – тобто, закон зворотної сили не має. Це означає, що якщо народні депутати України, в тому числі "бютівці", обиралися в 2007 році в парламент на 5 років згідно чинної на той час Конституції та закону про вибори, то ніхто інший, окрім самого парламенту, не має права змінювати тривалість їх повноважень. На жаль, в Україні поки що відсутнє таке поняття як право, а органи суду – від місцевого до Конституційного, – за більш ніж 70 років тоталітарного режиму привчені орієнтуватися не на закон, а на волю влади, яка сьогодні найбільше зацікавлена у правовій невизначеності для можливості маніпуляцій виборчими процесами.
Чітке встановлення дати виборів в усі органи влади відповідним рішенням Верховної Ради повернуло в країну у річище закону. При цьому, з'явився час для роботи над новим виборчим законодавством, яке б наблизило Україну до європейських норм демократії.
УНП вже розробила свій варіант закону про вибори до Верховної Ради України, базований на європейській практиці. Наш законопроект деталізує та регламентує весь виборчий процес, починаючи від роботи виборчих дільниць і закінчуючи рішенням ЦВК щодо результатів перегонів. Проектом також передбачається введення персонального трафарету для кожної дільниці, введення суворої звітності щодо кожного бланку для голосування, щогодинне вивішування звіту кожної дільничної комісії щодо кількості виданих бюлетенів. Все це може суттєво покращити демократизм української виборчої системи. УНП за відкриті партійні списки, де кожна партія наближається своїм кандидатом до проблем кожного громадянина у всіх куточках України. Вибори за таким законом дозволять якісно оновити фаховий склад майбутнього парламенту та покращити його роботу для українських громадян.
УНП розраховує, що у відповідності з публічною заявою Президента щодо виборчого законодавства, реальна робота, в тому числі із залученням міжнародних експертів, Венеціанської комісії тощо, надасть Україні нові можливості рухатися до демократії, а не до тоталітаризму. Сьогодні і ЄС, і весь цивілізований світ хвилює, чи Україна продовжить рухатися європейським шляхом, чи відбудеться згортання демократії, пожиттєве обрання Президента та вольове "призначення" парламенту. Чим це загрожує Україні? Подивіться на події в Тунісі, Ємені та Єгипті. Навряд чи українці хочуть такої ж долі.
Я переконаний, що парламентські вибори 2011 року були вигідні лише владі, яка в атмосфері правової невизначеності термінів виборів всіх без виключення органів влади та відсутності виборчого законодавства, що б відповідало європейським стандартам, мала б найкращі умови для маніпулювання їх результатами. Врегулювання парламентом у правовий спосіб "конституційної" виборчої кризи в черговий раз надає українській демократії можливості об'єднати зусилля, щоб не допустити повернення диктатури. УНП звертається до представників правих партій з закликом без жодних зволікань та передумов сісти за стіл переговорів для створення єдиної правоцентристської сили. Лише у такій спосіб патріотичні сили, які втілили в життя в 1991 році прагнення українців мати свою державу, можуть повернути свій вплив на державну політику, що з року в рік стає все менш українською.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
