Чого ви увесь час боїтеся, панове урядовці?
Деякі зауваження щодо політики ''Газпрому'' стосовно України
Днями в ЗМІ з'явилася інформація, що українські виробники хімічних добрив та металурги отримали несподівану перевагу перед своїми європейськими конкурентами. Мовляв, у березні "Газпром" підвищить вартість газу для Західної Європи на 15-20%, тоді як для України темпи цінового зростання будуть дещо меншими. Українські виробники азотних мінеральних добрив зазвичай платять за газ на третину більше, ніж західноєвропейські – відповідно 389 доларів проти 280-300 доларів за 1 тис кубометрів. За рахунок неочікуваної допомоги від "Газпрому", а також більш дешевої робочої сили, українські "хіміки" сподівалися додатково заробити 200 млн доларів на рік. Українські металурги теж розраховували на додаткові переваги через подорожчання європейського металу на 2-3%.
Я був би "щасливий", якби через "газові" знижки виграли б хоча б олігархи-власники конкретних виробництв, оскільки "подарунки" від "Газпрому" зазвичай оберталися суттєвими втратами і для українських підприємств, і для держави в цілому. Однак я не про це. Я про "дружню" політику "Газпрому" щодо України. Відомо, що ціна російського газу, встановлена для України угодами екс-прем'єра Юлії ТИМОШЕНКО в січні 2009 року, є однією з найвищих в Європі. І навіть нинішня проросійська влада України не здатна вмовити Росію піти на "цінові" поступки, про що прем'єр АЗАРОВ наважився публічно заявити.
З іншого боку, днями з'явилася інформація про "цінові" поступки "Газпрому" для Європи. Не встигли українські підприємства зрадіти можливим конкурентним перевагам, як росіяни надали знижку Німеччині, Італії, Австрії та Франції, пообіцявши їм частину газу за спотовою ціною (тобто за ціною сьогоднішнього дня, яка може бути суттєво нижчою за контрактну). У новому квартальному звіті "Газпром" повідомив про відповідні "спотові" поступки німецьким компаніям Wingas і E. ON Ruhrgas, французькій GDF Suez, італійській Eni, австрійським GWH Gashandel і EconGas. Відповідні переговори щодо зниження ціни "Газпром" проводить також з італійськими EGL, Sinergie Italiane, ERG, чеською RWE Transgas і словацькою SPP.
Політика батога для України і пряника – для Європи приносить Росії великі політичні дивіденди. Як відомо, сьогодні головна політична стратегія "Газпрому" – обійти Україну з півночі та півдня, нівелювавши її геополітичні переваги, що надає транзит російського газу в ЄС. Саме тому "Газпром" купує лояльну позицію ФРН, Італії, Австрії, Франції та інших країн ЄС за рахунок все нових поблажок. Через це надії українських олігархів збільшити свої надприбутки за рахунок "Газпрому" можуть виявитися абсолютно марними. Поступки російської газової монополії є тимчасовими, як і ціна газу для України в період, коли попередні президенти та уряди нашої країни віддавали Росії те, що її цікавило, – ядерну зброю, Чорноморський флот, частку України при розподілі активів та майна колишнього СРСР, українську військову базу у Севастополі тощо. Тепер віддаємо – українську мову, національне обличчя держави та національний інтерес. Все це чекає й на Європу, якщо Росії вдасться підсадити її на голку монопольного постачання газу "Газпромом". Але що робити Європі, нехай думають європейці.
Мене цікавить інше, – чому наша влада за 20 років незалежності так і не усвідомила, які руйнівні наслідки для української економіки, політики та безпеки має дешевий російський газ та енергетична залежність від Росії? Адже і сьогодні в обмін лише на ОБІЦЯНКУ не будувати "Південний потік", українська влада ладна здати Росії українську ядерну енергетику, авіабудування, перспективні поклади вуглеводнів тощо. Як на мене, то не треба боятися нашої міфічної залежності від Росії, а також так званих "транзитних" втрат в разі скорочення обсягів постачання російського газу в ЄС територією України. Нині український бюджет отримує всього 3-4 млрд доларів щорічних доходів від транзиту російського газу, вартість транспортування якого є втричі нижчою в порівнянні з середньоєвропейськими цінами. В той же час, Україна щороку втрачає від перебування лише одного ЧФ РФ у Криму від 5 до 10 млрд доларів. Якщо згадати про енергетичний потенціал України, – власні поклади урану, сланцевого та природного газу, альтернативні джерела енергопостачання та потенціал енергозберігаючої політики, – то виникає лише одне запитання, – чого ви увесь час боїтеся, панове урядовці?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
