Хто стоїть за "касетним" скандалом?
Сьогодні українські ЗМІ процитували Лесю Гонгадзе, яка вважає виклики екс-президента Кучми до прокуратури комедією, і не звинувачує його у смерті сина. Сьогодні багато розмов та спекуляцій навколо "касетного скандалу", особливо в зв'язку з поновленням справи проти екс-президента. За будь-яких обставин потрібно дивитись, кому це було вигідно?
В своїй інавгураційній промові вдруге обраний на президентську посаду Леонід Кучма окреслив стратегічну мету України – євроінтеграцію, набуття членства у НАТО та входження в систему колективної безпеки. Коли Україна з подачі Олександра Мороза опинилася в епіцентрі "касетного скандалу", почали стрімко наростати події, які однозначно відкинули Україну від європейського напрямку зовнішньої політики. Після масових акцій протесту з вимогами відставки Кучми Захід уже сприймав його як дискредитованого політика, і просування України у відповідні структури було призупинено.
УНП брала участь в акціях протесту, пов'язаних з "касетним" скандалом. Пам'ятаю, як на одному із перших засідань Комітету національного порятунку, до якого також входили і комуністи, і Мороз, і Тимошенко, обговорювалося питання, якою має бути політика України після відставки Кучми. Оскільки я представляв праву політичну партію і мене цікавили ринкова економіка, інститут приватної власності, євроінтеграція, вступ до НАТО, – то я запитав у Тимошенко та Мороза, якою буде наша політика за умов приходу до влади? "Це не головне, головне – взяти владу у свої руки, а там все вирішимо", – такою була відповідь колег по комітету.
Пройшов час, і вже після Помаранчевої революції УНП разом з Тимошенко, Морозом (слава Богу, без комуністів) та іншими демократами формувала владну команду Президента Ющенка та входила у парламентську більшість. Але за 5 років "помаранчевої" влади Україна так і не наблизилася ні до Європи, ні до НАТО, оскільки різні за ідеологією та політичною позицією партії – попри те, що всі себе називали демократичними, – не забезпечили цей поступ. Як відомо, парламент не ухвалив відповідні закони, а Кабінет міністрів, який двічі очолювала Тимошенко, більше займався лівим популізмом, ніж євроінтеграцією. Щодо Мороза, то, як відомо, він ще в 2006 році перейшов до своїх однодумців з Партії регіонів, які також були проти НАТО. Тобто Україна не вперед, а навіть, назад відійшла від стратегічної мети інтеграції до ЄС та НАТО, попри той факт, що влада була у руках "проєвропейських демократів".
На моє переконання, ніхто ніколи не дізнається, хто був замовником убивства Георгія Гонгадзе, оскільки це політичне вбивство. Як свідчить світова практика, такі справи зазвичай залишаються нерозкритими – і убивство Джона Кеннеді, і Патріса Лумумби, і Улофа Пальме, і багатьох інших. Але наслідки "касетного скандалу" та убивства Гонгадзе для України відомі. Замість євроінтеграції, ми повернулися назад – до реінтеграції з Росією. З цієї точки зору, для мене, як для політика, очевидним є факт, що в цьому вбивстві були зацікавлені ті, хто намагався повернути українську політику назад, до імперського минулого. "Касетний скандал" відкинув Україну назад – від НАТО та Європи – в обійми Росії.
Чим закінчиться справа Кучми? Суд може встановити, що голоси належать відповідним особам. Чи були на плівках Мельниченка вказівки щодо знищення Гонгадзе? У відповідності з інформацією, яку ЗМІ оприлюднили раніше, – ні. На плівках обговорювалося питання, що треба якось нейтралізувати активність журналіста. Як член Кабінету Міністрів за часів прем'єрства Кучми можу вас запевнити, що він застосовував до своїх колег по уряду різні висловлювання, – в тому числі, й міцне слівце. Щодо нефахових дій деяких міністрів, Кучма, наприклад, міг сказати, що "за такі речі треба знімати голову".
Чому відроджено розслідування "касетного" скандалу? Захід болісно реагує на те, що нова влада почала використовувати Генпрокуратуру як механізм тиску на високопосадовців попередньої владної команди, – це впадає у око. Переслідування, начебто, за порушення законодавства поступово перетворюються у переслідування опозиції за політичні погляди. Думаю, щоб покращити враження Заходу від цієї неприємної складової української політики, нова влада й повернулася до розслідування "касетного скандалу", фігурантами якого є найвищі українські посадовці. Відтак влада сьогодні поступово переключає суспільну увагу від екс-прем'єра Тимошенко на екс-президента Кучму. Слід віддати належне політтехнологам, які працюють з новою політичною командою – вони вміло застосовують сучасні технології маніпулювання громадською думкою.
На моє переконання, сьогоднішня ситуація навколо справи Гонгадзе – це не покращення іміджу, а чергова дискредитація і України, і українського політикуму. Тут більше політизації, ніж спроб встановити справедливість і надати Україні шанс просунутися в бік європейської демократії та боротьби з корупцією. Так, порушників закону необхідно притягнути до відповідальності. Але це мають бути не тільки вчорашні міністри, прем'єри чи президенти, але й сьогоднішні представники влади. Уже сьогодні ЗМІ наводять безліч прикладів розкрадання, нецільового використання бюджетних коштів, які з державної кишені – перекочовують в приватні гаманці. Лише тоді, коли влада почне реагувати не тільки на вчорашні, але й на сьогоднішні злочини, можна буде сказати, що, нарешті, розпочалася боротьба з корупцією на вищих щаблях влади, та поступ України до Європи.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
