Реформи ТІГІПКА: Україною вештається привид комунізму
Раду дотиснули, – вчора вночі в другому читанні таки прийнято урядовий проект так званої пенсійної реформи. Нині її батько віце-прем'єр ТІГІПКО долучиться до боротьби з "тіньовими" зарплатами та нелегальними робочими місцями в межах другого етапу пенсійної реформи, – у вересні парламент отримає відповідні законопроекти. Залишається сподіватися, що чиновник-"реформатор" не доведе до самоліквідації залишки малих та середніх приватних підприємств, які дивом не сконали після невдалої податкової реформи.
Раніше анонсовані ТІГІПКОВСЬКІ законопроекти щодо легалізації зарплат в Україні несуть на собі відбиток всіх каліцтв "совєтської" адміністративно-командної системи. Уряд в чергове пропонував розширити права бюрократії, – посилити контролюючі органи в сфері трудового законодавства, які каратимуть роботодавця за нелегальне працевлаштування. "Оригінальними" були й урядові пропозиції щодо легалізації "тіньових" виплат – запровадити 8 категорій так званих гарантованих зарплат на приватних підприємствах, які чиновники, вочевидь, малюватимуть зі стелі. З цих "умовних" зарплат уряд збирається брати податки, нещадно штрафуючи роботодавців-порушників. Граючи батогом над головою у приватника, уряд сподівається вивести з "тіні" 145 млрд грн.
Показово, що реформатор "нової хвилі" ТІГІПКО, який на президентських виборах анонсував себе як правий політик – тобто захисник "середнього" класу та національного виробника, – представив ці суто "совєтські" пропозиції після вивчення ринкового досвіду посткомуністичних країн. Приміром, ТІГІПКО заявив, що Україна не може запровадити польську модель, оскільки поляки легалізували зарплати суто економічними методами, – завдяки створенню накопичувальної пенсійної системи та страхової медицину. У нас же, на думку віце-прем'єра, "ні першого, ні другого немає". Навіщо тоді Україні такий уряд, який відмовляється від ринкових інструментів на користь мертвонароджених – "совєтських" репресивних?
Загальновідомо, що український малий та середній підприємець виплачує "тіньові" зарплати через нелюдські умови оподаткування, – на фонд зарплати тисне майже 40-відсотковий тягар податків, чого немає в країнах ЄС. Високі нарахування на фонд зарплати стримують розвиток ринку праці, бо робоча сила обходиться надто дорого. Підприємцю також невигідно брати на роботу молодь, бо за неї треба платити податки, що співставні з її заробітком. Фактично держава карає підприємця гривнею за створення нових робочих місць. І штраф тим вищий, чим робітників більше.
Ні в одній країні світу не вдавалося вивести зарплати з "тіні" шляхом залякування підприємців. Спрацьовують лише суто природні, економічні стимули – зниження податків на фонд зарплати та створення прозорої пенсійної системи. В зв'язку з цим, хотілося б запитати ТІГІПКА, чому він не пропонує відмовитися від податкових заходів, що давно себе дискредитували? Чому в проекті його дітища, – так званої пенсійної реформи – якнайшвидше не запроваджується накопичувальна пенсійна система нарівні з солідарною, що дозволило б знизити податки на зарплати до європейських 10%? Чому відомство ТІГІПКО не прописало у "пенсійному" законопроекті систему жорстких заходів, які встановили б механізм захисту пенсійних накопичень громадян від інфляції, економічних криз та шахрайства приватних банків?
Влада побоюється, що зменшення навантаження на фонд зарплати знизить і так невеликі надходження до дірявого Пенсійного фонду. ТІГІПКО назвав такі пропозиції економічним романтизмом. Вочевидь, віце-прем'єр не вірить в ринкові методи, перевірені досвідом країн Східної та Центральної Європи, оскільки йому до душі адміністративно-командні, – всевладдя чиновництва та численні перевірки, на які витрачається більше коштів, ніж вдається нашкребти в державну кишеню. На чию користь такі реформи красномовно свідчать рейтинги журналу "Форбс", у відповідності з якими українські мільярдери 2010 року в рази збільшили свої статки. Між тим, International Living надав Україні за рівнем життя 73 місце, – поруч з Намібією, Ботсваною та Трінідадом. Українську економіку визнано однією з найвідсталіших у світі, – позаду лише Зімбабве та Сомалі.
Хотілося б нагадати владі, що на дворі – XXI століття, і цивілізовані уряди йдуть шляхом розширення економічних свобод бізнесу, а не посилення фіскального тиску та запровадження каральних заходів. Як народ каже, – без розуму ні сокирою рубати, ні личака в'язати!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
