Шлях до перегляду газових цін пролягає виключно через Стокгольм
Міністр енергетики та вугільної промисловості Юрій БОЙКО заявив, що Україна "буде змінювати чинні договори винятково в ході переговорів" з Росією. На моє переконання, вимагати змінити кабальні для України газові угоди 2009 року треба не у Петербурзі чи Москві, а у Стокгольмському арбітражному суді.
Російська політична ціна перегляду газових угод 2009 року – членство в Митному союзі або контроль над ГТС, – неприйнятна для незалежної України. Якщо "Газпром" поки не зможе отримати у власність ГТС України, то вимагатиме значних преференцій при створенні тристороннього газового консорціуму за участі ЄС по управлінню газотранспортною системою.
Приклад Білорусі свідчить, куди заведе політика поступок Росії. Спочатку Україна віддаватиме базу Чорноморського флоту, потім – ГТС, далі – земелькою розрахується, а потім – вже не буде чим, тому почнеться торгівля національним суверенітетом. Це шлях в нікуди.
Російська дипломатія доклала всіх можливих зусиль, щоб відрізати Україні шлях і до перегляду газових угод у Стокгольмі, і до підписання угоди про асоціацію з ЄС. Газові угоди 2009 року, дійсно, перетворилися в економічну пастку. В порівнянні з Німеччиною, Україна щорічно втрачає 4 млрд доларів на завищених газових цінах та 3,7 млрд доларів – на заниженій вартості транзиту, а також вже має понад 4 млрд доларів штрафних санкцій за недобір газу. Загалом, через 120 млрд грн. економічних втрат, які Україна зазнала через кабальні умови газових угод, банкрутом може стати "Нафтогаз", провалиться українська хімія (30% експортного потенціалу) та металургія (більше 40%). В той же час, шлях перегляду газових угод 2009 року, який обрала українська влада, є абсолютно хибним. Потрібно не загравати з Росією, а налагодити діалог з ЄС та звернутися в Стокгольмський арбітражний суд, де Україна однозначно виграє, тому що підходи, використані в газових угодах 2009 року, мають суто політичний характер й в Європі не практикуються.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
