ТАБАЧНИК мріє перетворити українських дітей – на манкуртів
Стерти Україну з довірливого серця дитини, зросійщити та зробити ворогом власної національної спадщини, – така мета законопроекту ТАБАЧНИКА "Про внесення змін до Закону України "Про дошкільну освіту". Під маскою двомовності – "для задоволення національних, культурно-освітніх і мовних потреб громадян" – законопроект фактично легалізує російську мову в дошкільних закладах, посилаючись на "вибір батьків". Чиновники мріють перетворити українців на таких же манкуртів, позбавлених культурно-цивілізаційної ідентифікації, як вони самі.
ТАБАЧНИК посилається на Конституцію та закони про мови, які, мовляв, дозволяють вільно обирати мову у дошкільній освіті. Вочевидь, йдеться про законопроект про принципи державної мовної політики КОЛЕСНІЧЕНКА та КІВАЛОВА, який має бути знятий з розгляду Верховної Ради як ганебний для національної гідності. Що стосується Конституції, то стаття 10 визначає як єдину державну мову – українську, й зазіхання на її статус є злочинними. Мова титульної нації – це цемент національної державності, бо без мови – немає ні народу, ні держави.
ТАБАЧНИК як ідеолог повернення політики русифікації в Україну, вочевидь позичив свої ідеї у "Русского мира". Боротьба за формування "єдиного народу" і за Російської імперії, і за часів СРСР пролягала по лінії української мови. Іван ДЗЮБА вважав, що чіткий план русифікації України, яка процвітала в радянські часи, був сформульований 1912 року київським цензором ЩОГОЛЄВИМ, – русифікація освіти, активне зросійщення молоді, витіснення україномовних ЗМІ. В радянські часи ідеологи створення єдиного радянського народу пішли ще далі – пропонували розпочинати мовну асиміляцію з дошкільного віку, – на початкових стадіях періоду формування особистості.
Борони Боже, якщо ми повернемося до радянської практики, коли малим дітям нав'язували ставлення до української мови як до мови "селюків", виховуючи комплекс меншовартості та національної неповноцінності. Приміром, ДЗЮБА назвав радянські дошкільні заклади "одною з найстрашніших та найзлочинніших ділянок русифікації, оскільки тут відбувається необоротна "окуліровка" безборонних дитячих душ".
На тлі слабкої самосвідомості українців, які століттями жили під пресом русифікації, ідеї ТАБАЧНИКА є небезпечними для держави та державності. Національне відродження, яке розпочалося в Україні після проголошення незалежності, поступово змінює суспільство, й переривати цей процес, а тим більше, проводити експерименти на українських дітях – це злочин. Мовою дошкільного виховання має бути виключно українська, бо любов до власного народу, його культурних цінностей, суспільних ідеалів закладається змалечку через гру, пісню, книжку, спілкування з дорослими. Лише україномовне виховання дітей – це запорука відродження української нації, цілісності та процвітання держави. Посилання на те, що, мовляв, ганебний законопроект стосується всіх національних меншин, не витримує критики, бо єдина так звана "меншина", яка отримує зиск від запропонованих заходів є багатомільйонна – російська, якій і так нічого не загрожує.
