''Газпром'' прагне конституційного перевороту в Україні
Всі 20 років незалежності Росія намагається захопити українську ГТС, щоб послабити державний суверенітет України. ГТС, по якій транспортується 80% російського газу в ЄС, гарантує Україні, серед іншого, і політичну підтримку Заходу. Росія ж – не наважується експортувати в Україну сценарії регіонального розколу, які здійснено в інших країнах СНД. Будь-який серйозний конфлікт в Україні загрожує Росії припиненням експорту газу в ЄС, втратою значної частини бюджетних доходів та соціальними заворушеннями. Останні події навколо української ГТС є вкрай небезпечними для майбутнього України.
ЗМІ повідомляють, що "Газпром" в обмін на перегляд кабальних газових угод-2009 вимагає створити на базі майна "Нафтогазу України" два державних російсько-українських СП з розподілом власності – 50 на 50%. Одне СП начебто отримає магістральні газопроводи та підземні газосховища, а друге – внутрішні газорозподільчі мережі. Ці сценарії призведуть до втрати Україною права власності на магістральну трубу, газорозподільчі мережі, унікальні газосховища, а також половини доходів від транзиту російського газу. "Газпром" та його структури монополізують також внутрішній газовий ринок, захопивши найкращі українські підприємства за газові борги. Українці стануть надзвичайно залежними від того, з якої ноги зранку встав Путін чи Міллер. Бо від цін на газ залежать комунальні тарифи, ціни на продовольство та спокій в державі.
Але не лише економічних втрат зазнає Україна у разі схвалення урядом нових "братніх" пропозицій Росії. "Газпром" вимагає для обох СП небачених прав, прийнятних хіба що для колоніальних держав. По-перше, – обидва суб'єкта наділяються повною юридичною недоторканістю. Це вищий статус, ніж має Конституція, якою визначаються базові принципи існування кожної держави. Але, якщо Конституцію можна змінити двома третинами голосів у Верховній Раді України, то угоди щодо СП з "Газпромом"... ні за яких обставин. Це правовий "бєспрєдел", якого ще світ не бачив.
Друге брутальне порушення Конституції – повна екстериторіальність СП. Держава, створивши СП, не може втручатися в їх діяльність, – розподіл прибутків, цінову та транзитну політику, змінювати податкове поле, застосовувати антимонопольне законодавство тощо. Такі кардинальні обмеження перекреслюють всі принципи державного регулювання, встановлені Основним Законом України.
Третій наступ на Конституцію – "Газпром" та його "дочки" отримають повний правовий захист в Україні на рівні дипломатичних структур, включно з недоторканістю власності. На СП не впливатимуть ні парламент, ні уряд, ні відповідні міністерства. Ще раз підкреслюю, – хіба що в колоніальних країнах могли існувати структури, які діють, як держава в державі та підпорядковуються виключно метрополії. Запровадження таких умов є ганебним для України, яка 20 років є суверенною державою. Навіть дипломатичний статус надається з застереженнями. Що стосується міждержавних або фінансових угод, то, приміром, світова економічна криза змусила сьогодні Євросоюз коригувати свої базові договори, на основі яких сформовано Єдину Європу і запроваджено євро.
Керівник "Газпрому" Міллер щойно повідомив, що "новорічних подарунків" – тобто перегляду газових контрактів-2009 – цього року очікувати не варто. Прем'єр Азаров дав наказ закласти в держбюджет-2012 ціну на газ без знижки, – більш ніж 400 доларів за 1 тис кубометрів. Отакі результати отримала Україна в результаті чергової спроби досягти домовленостей на російських умовах, замість того, щоб виходити з національних інтересів. Коротко нагадаю про попередні газові "здобутки" української влади. Україна отримала найгіршу в Європі угоду 2009 року, де найвищі ціни на газ на тлі втричі занижених тарифів на транзит та 300% штрафні санкції за недобір газу зробили Україну вічним боржником перед Росією. Більше року тому уряд подовжив Росії до 2042 року перебування в Криму ЧФ РФ за 100-доларову знижку, якої ніхто з українських громадян ніколи не відчував у своїй кишені. Тепер "Газпром" пропонує уряду здійснити фактично конституційний переворот та обмежити державний суверенітет України, обіцяючи накинути ще 150-200 доларів знижки. Якщо на те пішло, то ці пропозиції є набагато небезпечнішими для нас, ніж газові угоди 2009 року, за які ув'язнено екс-прем'єра Тимошенко. Жоден уряд не наділено правом здавати державність по "зручній ціні". Це повною мірою стосується і нової влади в Україні.
Але, чи дійсно ситуація для України є безвихідною? Ні, УНП це не раз стверджувала і повторює сьогодні. Уряд має, замість здачі Росії своїх національних інтересів, звернутися в Стокгольмський арбітражний суд. Це вже зробила Польща, італійська Edison, німецькі E.On та RWE, а також планують – Литва, французька GdF Suez та італійська Eni. Лише в разі офіційного звернення України в Стокгольмський арбітраж стає зрозумілим, за що сидить екс-прем'єр Тимошенко. За інших умов її засудження – це однозначно кримінальне переслідування політичного опонента.
В контексті газових переговорів з Росією парламент повинен терміново доручити уряду, згідно умов угоди 1997 року про базування ЧФ РФ, встановити ринкові ціни для ЧФ РФ. Ця угода передбачає, що перехід на ринкові ціни мав відбутися ще 2008 року. Йдеться про суму від 5 до 10 млрд. доларів щорічної плати Росії українському бюджету. Це той ресурс, за якого ніякі захмарні ціни на газ не покладуть Україну на лопатки перед Росією.
Україна може уже з 2012 року на третину скоротити споживання дорогого російського газу, перейшовши на власні ресурси. А за найближчі 3-5 років використання російського газу можна звести до безпечного рівня з точки зору енергетичної безпеки, запровадивши енергозбереження, розпочавши реальну диверсифікацію, розвиваючи альтернативну енергетику. УНП вимагає цього уже більше десяти років від кожного українського уряду, однак торгівля національними інтересами на користь Росії не припиняється. Україна має всі необхідні ресурси для розбудови енергетичної незалежності. Не вистачає лише одного – політичної волі у влади, щоб захистити національні інтереси, а не особисті кишені.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
