Зашморг дозвільної системи – на шиї українських виконавців
Зашморг дозвільної системи уряд намагається затягнути на шиї української культури. Приєднуюсь до українських виконавців, які на акції протесту під Верховною Радою вимагали негайно зняти з розгляду як неприйнятний законопроект про внесення змін до закону "Про гастрольні заходи в Україні" (N8757), проголосований в першому читанні. Урядові пропозиції призведуть лише до зростання корупції, нерентабельності гастрольної діяльності та подорожчання квитків для пересічних українців.
Гастрольна діяльність оподатковується в усіх розвинених країнах світу, однак українські чиновники реанімують суто радянські підходи. Питання начебто потрібно врегулювати, оскільки новий Податковий кодекс з 1 січня 2011 року не передбачає збір за проведення гастрольних заходів, який складав 3% від виручки іноземних та українських виконавців. УНП вносила свій законопроект, який запроваджував збільшення ставки для іноземних гастролерів до 20% при її збереженні на рівні 3% для українських виконавців. Так діють країни ЄС, США та Росія, підтримуючи власну культуру та розважальну індустрію. Однак парламент відхилив пропозиції УНП. І от маємо те, що маємо.
Скандальний урядовий законопроект запроваджує оподаткування виконавців через жорстку дозвільну систему, яку навпаки треба ліквідувати як рудимент комунізму. Загальновідомо, що дозвільна система нині душить національного виробника, малий та середній бізнес, а уряд поширює її вплив ще й на сферу культури.
Ноу-хау законопроекта полягає в тому, що виконавців змусять купувати у місцевої влади... свідоцтва на проведення концертів. Запроваджується ціла процедура отримання нового дозволу, який має статус обов'язкового. На горизонті замаячили й елементи "совкової" цензури. Наприклад, для видачі дозволу артисти мають надати... "перелік виконавців та творів, які є об'єктами авторського права". Законопроект створює поживне середовище для корупції, оскільки не містить ні вичерпного переліку документів для видачі дозволу, ні процедури оплати, ні чіткого переліку підстав для анулювання свідоцтва, ні механізму відповідальності чиновників. Виконавець стає жертвою ідеологічних поглядів або корупційних апетитів місцевої влади.
Вкрай абсурдною є й плата за дозвіл (свідоцтво) на виступ – від 1 до 5% його аншлагової вартості. Це звучить неадекватно, але виконавець має наперед представити місцевій владі сукупну вартість квитків включно зі стоячими місцями (мовою законопроекту – "ті, де не зазначені ряд та місце"). Оскільки більшість виконавців не збирають й чверті залу під час виступів, вони змушені будуть підвищити вартість квитків, щоб не зазнати збитків через оплату свідоцтв-дозволів.
Якщо місцеві органи влади відмовляють у виступі, то кошти за свідоцтво не повертаються. Що це, як не державний рекет? Причому право штрафувати отримує місцевий орган управління у сфері культури, для якого такі повноваження не властиві. Бігати по судах з вимогою переглянути рішення влади про заборону виступу виконавці можуть досхочу, – поки суд розгляне питання, термін для проведення гастролей вже мине.
Такі умови оподаткування, що базуються на корумпованій дозвільній системі, витримають хіба що розкручені бренди іноземних гастролерів, – переважно російських – у яких через високі прибутки є гроші на хабарі. Вітчизняні ж виконавці, які пропагують українську культуру, образно кажучи, "вилетять у трубу". Замість того, щоб полегшити життя українським театрам, фольклору, естраді, держава посилює корумпованого чиновника та придушує економічні свободи. Як не абсурдно, урядовий законопроект ще й дублює Конституцію, – забороняє гастролерам закликати до повалення конституційного ладу, розпалення національної та релігійної ворожнечі тощо. Чиновник знов отримує панські права, – підміняти Конституцію та законодавство, дозволяти або забороняти. Європейська економіка, куди нова влада начебто веде українців, скасовує як клас всю чиновницьку радянську дозвільну систему. То куди, дійсно, прагне нова влада, з одного боку, обіцяючи європейську перспективу, а з іншого, – запроваджуючи атрибути радянської системи?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
