Щоб не дратувати Росію
Чи засвоїв Бойко досвід попередників?
Янукович назвав ціну на газ для України в 516 доларів найвищою в світі й пообіцяв зробити ставку на український газ, вугілля, а також – альтернативні види енергоносіїв. Нарешті, влада почула рецепти енергонезалежності, на яких УНП наполягає уже 20 років: міністр енергетики Бойко обіцяє перевести ТЕЦ на українське вугілля, урядові фахівці говорять про прийняття Держпрограми розвитку відновлювальної енергетики, щоб до 2030 року замістити 30% традиційних енергоносіїв – вдвічі дешевшими альтернативними. Однак чи можна вірити запевненням діючої влади?
Приміром, після гучних заяв щодо посилення енергобезпеки міністр енергетики зробив обмовку, – мовляв, Україна збільшить закупівлю російського газу при зниженні ціни на нього. Однак енергонезалежність завершується там, де розпочинається російський газ. Ця істина за 20 років стала загальновідомою!
Днями екс-міністр закордонних справ Петро Порошенко заявив, що за нинiшньоi влади "не починали будувати термінал скрапленого газу", а також модернізувати ГТС за участі Євросоюзу, щоб "не дратувати Росію". На жаль, така політика "умиротворення" "старшого брата" тривала всі 20 років незалежності, через що Україна залишається енергетичним заручником Росії. Через наркотичну газову залежність українці втратили за безцінь третій у світі ядерний потенціал, Чорноморський флот, всі заощадження в "Ощадбанку" колишнього СРСР, українську частку радянського спадку, зазнали занепаду промисловості, шаленого збіднення майже кожної родини через зростання комунальних тарифів. Росія в обмін на примарні газові знижки зазвичай відбирає в України її перспективи економічного та соціального зростання. Чи в української влади надто коротка пам'ять?
В 1996 та 2008 роках Росія успішно зірвала виконання програм з диверсифікації постачання ядерного палива на українські АЕС, де приймала участь американська компанія "Westinghouse". Кремль двічі обіцяв створити спільне виробництво ядерного палива в Україні, і як тільки Україна гальмувала співробітництво з іншими країнами, відразу припиняв реалізацію проекту. Через це всі АЕС України, які виробляють 50% української електроенергії, досі працюють на паливі, яке монопольно постачається з Росії.
Україна відмовилася від участі в амбітному та перспективному міжнародному транснаціональному проекті постачання нафти, який мав з'єднати перспективні родовища Азербайджану, Казахстану і далі – на Близькому Сході – з подальшим виходом цього нафтогону на європейський ринок. Щоб не дратувати Росію, було обрано "скорочену" версію енергетичного коридору – Одеса-Броди. Уже добудований нафтопровід три роки простояв без нафти, після чого його запустили в реверсному режимі, щоб дати Росії час на добудову власних обхідних нафтогонів. Нині Україна, яка сиділа роззявивши рота, поки Росія добудовувала власний нафтопровід БТС-2, може залишитися і без потенційних покупців, і без відповідних обсягів нафти.
За 20 років незалежності в Україні нічого так і не зроблено щодо реконструкції ГТС за участі ЄС. Станом на 2006 рік сплив термін амортизації майже 30% українських газопроводів, 60% комунікацій експлуатувалися від 10 до 30 років, кожен третій агрегат потребує реконструкції. На обслуговування системи витрачається 7 млрд кубів технічного газу через застаріле обладнання.
З 1996 року й досьогодні в Україні відсутня ефективна програма енергозбереження європейського зразка. При цьому, в Міністерстві охорони довкілля, яке я очолював, ще 1996 року була розроблена відповідна програма заощадження та використання енергії з альтернативних джерел. Однак її не затвердив парламент, – мовляв, навіщо дратувати Росію!
Чи засвоїла українська влада досвід своїх попередників? Чи знов проковтне гачка й здасть державні перспективи за $100 доларів газової знижки, – відмовиться від скорочення споживання російського газу, енергозаощадження, диверсифікації, розробки власних родовищ, видобутку сланцевого газу, побудови терміналу для скрапленого газу тощо? Це вже буде остання поразка, бо завдяки газовим угодам 2009 року Росія міцно тримає Україну за горлянку й особливих можливостей для маневру немає. Нині така ситуація, що – або пан, або пропав. Питання в тому, що обере влада?
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
