Льодова навала з Росії
або як захистити Європу від "Газпрому"
Льодовою навалою з Сибіру охрестили європейські газети нинішні аномальні морози в країнах ЄС. На тлі скорочення постачання газу з Росії ціни на європейських торгових майданчиках різко підскочили, – у Лондоні до 530 доларів, у Франції – до 623 за 1 тис кубометрів газу. Спотові ціни на електроенергію у Франції майже подвоїлися, – до 140 євро за 1 МВт. год.
В арктичні морози країни Європи потерпають через недовиконання контракту "Газпромом", – в переліку постраждалих Румунія, Німеччина, Італія. Начебто поновлено газопостачання в повному обсязі в Болгарію, Словаччину, Угорщину, Польщу, Грецію та Австрію (австрійська OMV Group напередодні повідомляла про скорочення газопостачання на 30%.).
Росія досі офіційно не пояснила Єврокомісії, що відбувається. Однак "Газпром" традиційно намагається звалити вину на Україну. Днями заступник голови "Газпрому" Медведєв повідомив, що компанія максимально наростила обсяги постачання газу. За даними компанії, Україна нині здійснює відбір газу з розрахунку 60 млрд кубів на рік, що майже удвічі перевищує законтрактований обсяг. Між тим, за інформацією міністра енергетики України Бойка, у січні дефіцит газу в Україні було компенсовано за рахунок підземних газових сховищ.
В скрутний зимовий час Європа в чергове стала об'єктом маніпуляцій "Газпрому". Російський монополіст свідомо використовує енергетичні важелі, щоб вчинити тиск на європейську політику. Тільки, на відміну від попередніх років, коли росіяни перед телекамерами демонстративно закручували газовий вентиль, нині цей тиск є завуальованим. Показово, що днями заступник голови правління "Газпрому" Круглов зізнався, що на кілька днів постачання газу в ЄС таки знизилося на 10%. Тоді до чого ж тут Україна? Однак саме наша країна і була справжньою метою цієї багатоходової комбінації. Європу намагаються залякати транзитною залежністю від України, – мовляв, не можна довіряти ненадійному постачальнику газу. Гра "Газпрому" спрямована на те, щоб заохотити країни ЄС підтримати будівництво газопроводу "Південний потік", який обходить територію України.
Загалом, "газ в обмін на політику" з мовчазної згоди ЄС став безвідмовним механізмом геополітичного впливу Росії. Приміром, країни Європи мовчки проковтнули війну росіян проти демократичної Грузії, бо залежні від російського газу Франція та Німеччина пручалися перегляду стосунків з Росією. Знов-таки через "наркозалежність" від російського газу провідні країни ЄС відмовилися надати Україні перспективу членства в НАТО на Бухарестському саміті 2008 року, хоч це давало можливість принципово послабити геополітичний вплив Росії на весь європейський континент. Завдяки "газовій голці" та "газовій" корупції російська дипломатія гальмує просування європейського проекту "НАБУККО" в Каспійський регіон, де знаходяться ключі до енергетичної незалежності Європи та країн всього пострадянського простору.
Нині Росія активно намагається відкинути Україну від ЄС, оскільки Україна займає в російських геополітичних планах одне з чільних місць. Кремль чекає від України примусово-добровільного вступу в Митний союз та ЄврАзЕС, який в перспективі трансформується в неоімперську державу Путіна. Відмова України від пропозицій Росії вступити в ЄврАзЕС стане для Президента Януковича та Партії регіонів початком кінця, – пророкує начальник передвиборчого штабу кандидата в президенти РФ Путіна Говорухін. Вслід за "помаранчевими", Росія невдоволена вже й діючою владою, бо державність України в принципі не вписується в її плани. В той час, як ЄС необачно закриває свої двері перед Україною, відкладаючи на невизначений час створення зони вільної торгівлі та підписання угоди про асоціацію, Кремль потроює свій політичний тиск. Обхідний "Південний потік", задля прискорення будівництва якого Росія нині дискредитує Україну, за задумом Путіна, має ізолювати Україну від Європи, а також зробити сам Євросоюз заручником російської "газової" політики. Кремль цинічно використовує люті сибірські морози для просування своїх геополітичних інтересів в ЄС.
Якщо Євросоюз і надалі допомагатиме РФ в справі поглиблення власної енергетичної залежності, то в недалекому майбутньому вся європейська політика опиниться під "льодовим панцирем" Кремля. Показовим в цьому сенсі є приклад України. Саме енергетична залежність від Росії призвела до втрати Україною її частки активів колишнього СРСР, третього у світі ядерного потенціалу, Чорноморського Флоту, що згідно норм міжнародного права належав Україні на 100%, заощаджень українських громадян в Ощадбанку СРСР тощо. Завдяки успішній грі на газовому "вентилі", РФ набула контролю над значною частиною економічного потенціалу України, інформаційним простором, домоглася підписання вкрай цинічних газових угод – січневих 2009 року та Харківських 2010 року. Однак найбільш небезпечним для України є той факт, що завдяки енергетичній залежності, РФ сьогодні отримала майже повний контроль над українською політикою. Саме тому за 20 років незалежності українська влада так і не спромоглася реалізувати власний державний курс, – його завжди формували з оглядкою на Росію.
Якщо європейські політики не зменшать енергетичний вплив Росії на ЄС, то можуть опинитися в ситуації, подібній до української. На мій погляд, Європі ні в якому разі не треба допомагати "Газпрому" розбудовувати російську газову імперію, поглиблюючи енергетичну залежність власними руками та інвестиціями. Євросоюз має шукати партнерів, – в першу чергу, в Україні, – для суттєвого зменшення енергетичної залежності від Росії. УНП переконана, що не тристоронній газовий консорціум з Росією, а двосторонній газовий консорціум України з ЄС, що пришвидшить модернізацію української газотранспортної системи, стане перешкодою для реалізації російських обхідних проектів та поглиблення європейської енергетичної залежності. Лише жорстка політика Заходу щодо виконання Енергетичної Хартії, Другого та Третього енергопакетів ЄС можуть зупинити геополітичні амбіції Кремля щодо підпорядкування Євросоюзу спочатку в енергетичному, а потім в геополітичному плані. Переконаний, що Європа повинна відмовитися від практики підтримки окремих українських політиків та перейти до практики підтримки України та українського народу, визнавши його природне бажання повернутися до сім'ї європейських народів. Лише такі кроки Заходу убезпечать Європу від нищівних сибірських морозів, які спроможні швидко виморозити в Європі і демократію, і заможне життя.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
