Вибори в Полтаві: кілька спостережень щодо української політики
ЗМІ роблять вигляд, що УНП не існує
Недавні вибори в Полтаві засвідчили про три загальноукраїнські тенденції. По-перше, – виборці продовжують обирати гречку замість партійних програм. По-друге, виборці не сприймають КОД як єдину противагу владі, незважаючи на його спроби монополізувати опозиційний статус. По-третє, вкрай заангажовані ЗМІ в Україні маніпулюють суспільною думкою, втовкмачуючи громадянам, що вибір між Партією регіонів та КОДом не має альтернативи. Згідно з нав'язаною російськими політологами схемою, політичні сили в українського виборця мають ототожнюватись з регіональним поділом країни на Схід та Захід.
Тепер про все по порядку. У Полтаві, на позачергових виборах до Київської районної ради міста, з результатом 40% голосів переміг кандидат від партії "Совість України" АРАНЧІЙ. Насправді це "технічний" кандидат від влади. Громадським крилом "Совісті України" є організація "Наш дім – Полтава" під керівництвом "провладного" міського полтавського голови Олександра Мамая, що прославилася щедрим роздаванням гречки, продуктів харчування тощо під час останніх виборів до місцевих органів влади. Тобто "партія влади", яка непопулярна у більшості полтавчан і не висувала власного кандидата, продовжує нарощувати свій владний потенціал через своїх сателітів. А полтавці вірять, що в чергове обрали депутата зі свого рідного полтавського дому, а не від ненависної влади.
Друге місце отримала кандидат від УНП Віра МАСЛАК – близько 20% голосів. Член УНП, вчитель за освітою, нині "малий" приватний підприємець МАСЛАК не могла запропонувати українським виборцям, які звикли продавати свій голос, нічого, крім морального авторитету та ідеологічної партійної програми.
А що ж КОД, який на рівні Полтавщини в прямому ефірі, в присутності журналістів урочисто проголосив про висунення єдиного кандидата від опозиції? Коли справа дійшла до виборів, то "Свобода" висунула свого кандидата. Однак кандидат від БЮТу – Медловець, пiдтриманий "Фронтом змiн", – все одно залишився "єдиним кандидатом від опозиції". Він прийшов до фінішу третім, з результатом близько 12% голосів. Інші опозиційні кандидати отримали взагалі мізерну підтримку – приміром, "Свобода" 40 голосів.
Цікаво, як ЗМІ висвітлили ці вибори. Найвпливовіші обласні інтернет-сайти "Полтавщина" та "Новини Полтавщини", а також столичні інтернет-ресурси, – наприклад, "Обком", – повідомили лише, що перше місце отримав кандидат від "партії влади", а третє – кандидат від об'єднаної опозиції – тобто від БЮТ та "Фронту змін". ЗМІ або не згадують про УНП, або називають прізвище Віри Маслак, не вказуючи на її партійну приналежність. Оскільки передруки з цих видань розходяться по всій країні, то до виборця доходить суттєво "урізана" та політично заангажована інформація, – мовляв, такої опозиційної партії як УНП начебто взагалі і не існує. До речі, недавні вибори міського голови Зінькова на Полтавщині, де кандидат від УНП Яненко отримав перше місце серед опозиційних кандидатів, ЗМІ висвітлили подібним чином.
Чому ж КОД не підтримує тих кандидатів від УНП, які мають найвищі шанси на перемогу на місцевих виборах? УНП – класична ідеологічна опозиція з суто проукраїнською програмою, що є альтернативною до курсу влади. Однак у КОДі не знайшлося місця УНП. Коли УНП підписала документ про створення КОДу, їй, як і іншим правим, було запропоновано свою політичну ідеологію та програму делегувати через свого представника в "Батьківщині", "Фронті змін" або "Свободі". При цьому сам КОД так і не спромігся поки що дати чітку відповідь щодо програми, яку він буде реалізовувати, коли стане владою, – мовляв, це питання другорядне, головне – аби повалити черговий "антиукраїнський режим". Коли член УНП Іван Заєць 22 січня прийшов на мітинг КОДу на Софіївський майдан, то йому не дали ні мікрофону для промови, ні маніфесту об'єднання для підписання. Іван Заєць – це знаковий політик, з якого починалася українська державність, – і ланцюг єднання Заходу та Сходу початку 90-х, і Декларація про державний суверенітет і Акт про незалежність – це найкращий доказ того, що Заєць і державник, і демократ.
То чи, дійсно, КОД – це об'єднана демократична опозиція? По-перше, сьогодні низка національно-демократичних партій і лівоцентристів – від Мороза до Ніколаєнка, – не входять до так званої "єдиної опозиції". По-друге, лише несприйняття діючої влади КОДом не дає чіткої відповіді щодо шляхів виведення України із системної посткомуністичної кризи. Адже українська демократична опозиція має власний невтішний досвід, коли після Майдану "помаранчеві" політичні сили так і не змогли забезпечити глибинну демократизацію України, бо праві, ліві та центристи об'єдналися не стільки задля спільного плану дій, як навколо єдиного лідера. Через це посткомуністичну систему в Україні за 5 "демократичних" років так і не було демонтовано, й нині з новим президентом все повернулося "на круги своя": влада садить політичних опонентів як і за комуністів, процвітає економічна диктатура та рейдерство, СБУ та прокуратура використовуються для нищення малого та середнього бізнесу, а не для захисту конституційних прав громадян тощо. Тобто КОДу, щоб дійсно зробити системні зміни в державі, потрібно не відкидати або пристосовувати окремі партії до "прокрустова ложа" політичних уявлень трьох своїх лідерів – "Батьківщини", "Свободи" та "Фронту змін", – а сідати за стіл переговорів й до парламентських виборів формувати спільні пріоритети та узгоджувати спільну програму дій на основі політики компромісів, а не політики диктату. Принагідно хочу нагадати, що абревіатура "КОД" означає опір диктатурі, а не її продовження.
На превеликий жаль, політичні партії в Україні на виборчих перегонах, скоріше, продовжують практику, щедро посіяну російськими політтехнологами, щодо роз'єднання України, а не її якнайкращого спільного облаштування. Якою мовою мають розмовляти українці, в яку церкву ходити, яких героїв прославляти – чи то УПА, чи Червоної армії – це є традиційні теми виборчих дискусій, а не теми економіки, енергетики чи АПК. Тобто знов включено заяложену кремлівську платівку – Захід проти Сходу, донецькі – проти "бандерівців". Ці теми не стосуються реальних інтересів 99% українських громадян. Між тим, питання відродження національного виробництва, створення високооплачуваних робочих місць, підтримки малого та середнього бізнесу, захисту національного інтересу ніяким чином не вирішуються вже понад 20 років незалежності, а українця продовжують тягнути у хибне політичне взаємопоборювання, яке веде лише до зближення з Росією, а не до посилення державної незалежності та демократії.
УНП сьогодні працює над створенням правої політичної сили, яка запропонує цінності, що об'єднують всіх українців, незалежно від того, по який бік Дніпра вони живуть. Ми ведемо переговори із тими правими партіями, діяльність яких базується на тих же українських цінностях і програмових засадах, що і в УНП – "Нашою Україною", Українською платформою "Собор", КУНом. Це національно-демократичні сили, на плечах яких поставала українська незалежність, і всі 20 років вони працювали на демократичну Україну. На наш погляд, об'єднана опозиція, в першу чергу, має узгодити спільний план дій щодо пріоритетів зміни українського законодавства та очищення його від атавізмів комунізму. Це означає повний демонтаж тоталітарної системи управління, яка залишається незмінною, та формування демократичних засад національної європейської держави. Лише у такий спосіб КОД може виконати свою місію – не лише опиратися диктатурі, але й відкрити шлях Україні до незворотніх демократичних змін.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
