Газове питання: інформаційна війна замість енергетичної політики
Навіть під тиском ціни найдорожчого в світі російського газу, недолуга влада шукає хитромудрі схеми для залякування Росії масштабними планами з диверсифікації, замість зміни своєї енергетичної політики. Енергетичний шантаж Росії може зупинити лише одне – швидка переорієнтація України на власний енергетичний потенціал, головними складовими якого є енергозбереження та опора на національні енергетичні ресурси.
Хитромудрі інформаційні маневри в ЗМІ щодо планів України диверсифікувати постачання газу сприймають всерйоз хіба що в адміністрації Президента та Міненерго, де сидять їх автори. Тоді як в Москві над цими погрозами сміються. Приміром, німецька RWE, з допомогою якої уряд збирається транспортувати мізерні обсяги спотового газу, – це фактично одна з "дочок" "Газпрому". В зв'язку з цим, анекдотично виглядають наміри уряду використовувати в реверсному напрямку українську ГТС, – як кажуть, було б заради чого морочити собі голову.
Такого ж ґатунку й інші ініціативи Міненерго щодо диверсифікації, – і стосовно Туреччини, і Румунії, і Болгарії. Під час візиту туркменського Президента в Україну йшлося про участь українських компаній у видобутку та транспортуванні туркменського газу. Однак все це, як кажуть в народі, вилами по воді писано. Коли це буде – невідомо, бо Росія на 20 років наперед скупила увесь видобуток туркменського газу. А Україні вже сьогодні треба скорочувати витрати на російський газ, який обходиться в 1 млрд доларів щомісячно. Нацбанк України змушений спалювати на "братський" газ свої валютні резерви, що врешті-решт може призвести до падіння гривні. При цьому, в бюджеті обмаль грошей на зарплати бюджетникам, а в Пенсійному фонді – на пенсії пенсіонерам тощо.
Замість того, щоб нахилитися й підняти те, що лежить під ногами, – власні дешеві енергоресурси, яких з головою вистачить для потреб України, влада займається сумнівними інформаційними маніпуляціями або творить прожекти з невідомими перспективами. Між тим, нині, після суворої зими, пік споживання російського газу пройдено й влада має можливість розгорнути широкі заходи з розширення видобутку українських енергоресурсів. Однак серйозних змін щодо цього й досі немає.
За понад 20 років незалежності ні один з українських урядів не зробив нічого, щоб замістити російський газ власними енергоресурсами. Це і українське вугілля, і власне ядерне паливо для АЕС, і збільшення видобутку українських нафти та газу, і альтернативні джерела. Приміром, ми маємо чи не найбільші в Європі поклади сланцевого газу, значні родовища на Чорноморському шельфі тощо, але бігаємо до Росії клянчити непідйомний для економіки російський газ. Крім того, давно вже на часі запровадження заходів енергозбереження в масштабах всієї країни, в першу чергу в сфері ЖКГ. Так, за даними міжнародних експертів, з кожних 100 кубометрів газу – 70 фактично гріє повітря і тільки 30 використовується за призначенням. Ось якими питаннями має займатися влада, щоб зміцнити енергетичну незалежність та зіскочити з газового гачка Росії, а не, образно кажучи, чухати ліве вухо правою ногою.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
