Економічний націоналізм або соціальний вибух
За умови підвищення плати за опалення до 3 тис грн. інших альтернатив немає
Україна крокує до безпрецедентного соціального вибуху. Після парламентських виборів українців очікує галопуюче підвищення комунальних тарифів. За прогнозами Світового банку, за 10 років витрати українців на російський газ зростуть в чотири рази, – замість нинішніх 700-800 грн, кожна сім'я платитиме за опалення – 2800-3200 грн. Нагадаю, що середня зарплата нині становить – близько 2700 грн. Тобто попереду Україну очікує або колапс, або принципова зміна державної політики.
Уряд має терміново запровадити заходи енергозбереження, щоб зекономити кошти українців, вважає Світовий банк. Встановлення лічильників тепла, а також утеплення будинків дозволять скоротити витрати тепла, – а значить і витрати українців – майже на 70%. СБ пропонує також провести реформу ЖКГ, передавши житлові будинки ОСББ. Уряд запевнив, що в бюджеті немає коштів на масштабну реформу житлово-комунального господарства. Грошей, дійсно, нема і за такої політики не буде ніколи.
Урядова політика продукує традиційний біг по колу, – уряд не має грошей на модернізацію ЖКГ, а люди – на чергове підвищення комунальних тарифів. Невирішені за 20 років енергетичні проблеми загрожують фінансовим дефолтом не тільки країні, а й кожній українській родині. Галопуючі тарифи, газова наркотична залежність, найвища світова ціна на російський газ – це плата за відсутність національної енергетичної політики. Нині ситуація лише погіршилася, – Росія додала до газового тиску торгові війни.
Чи є вихід? УНП пропонує його уже багато років, однак влада глуха та сліпа. Це політика економічного націоналізму (патріотизму) – тобто розкріпачення українських можливостей, яка призведе до гарантованого зростання доходів українців за 3-5 років, принаймні, до рівня країн Східної Європи. Економічний націоналізм – це потужна політика енергозбереження по всій країні як першочергового заходу, а також розбудова національного ПЕК, опора на власні енергетичні ресурси, відмова за 3-4 роки від споживання найдорожчого в світі російського газу.
Невід'ємною складовою політики українського націоналізму є потужна підтримка малого та середнього бізнесу та національного виробника. УНП пропонує шлях, яким гарантовано відбудеться підвищення платоспроможності кожної родини під гаслом "Роби, купуй, захищай українське!". Така політика передбачає тотальне звільнення підприємництва від тиску дозвільної системи та переходу – до реєстраційної, різке спрощення системи адміністрування податків та зменшення їх обсягу, скорочення "контролерів", стимулювання власного виробництва в Україні тощо. Економічний націоналізм – це формування потужного середнього класу на селі за рахунок сімейних ферм європейського типу. Держава має створити умови для земельної оренди фермерами, а також стимулювати виробництво на селі, завдяки розгалуженій системі дотацій. Всі ці заходи не будуть дієвими, якщо не стимулювати споживання української продукції на внутрішньому ринку. Нині український ринок на 70% окупований імпортом й власному виробнику немає куди подітися. Гроші ж українців підживлюють іноземні економіки. За такої ситуації Україна виконує роль сировинного додатка, є вкрай бідною та залежною від кон'юнктури на світових ринках.
Економічний націоналізм (патріотизм) – це повноцінна реформа ЖКГ після загального збільшення доходів українців. Нині реформи уряду в ЖКГ зводяться лише до підвищення вартості "комуналки". За понад 20 років незалежності жоден уряд так і не наважився розпочати системні реформи ЖКГ, де нині годуються можновладці та дружні їм структури. Політика економічного націоналізму передбачає демонополізацію всієї структури ЖКГ. Держава має заохочувати створення приватних ЖЕКів на базі малого та середнього бізнесу, розбити "комунальні" монополії на виробників, постачальників, продавців, а також провести відкриті тендери по передачі в концесію комунальних мереж. В той же час, передача житлових будинків на баланс ОСББ має відбутися за умови довгострокових зобов'язань держави щодо реконструкції всього житлового фонду, зношеність якого за більш ніж 40 років складає 90%.
Політика економічного націоналізму дозволить Україні убезпечити себе від бідності, енергетичної залежності, торгових війн та сформувати принципово іншу якість державної політики. Діюча ж влада пішла шляхом найменшого спротиву обставинам. Замість зменшення енергетичної залежності від Росії, ми чуємо лише голослівні обіцянки урядовців щодо диверсифікації. Замість – спрямувати потужну приватну ініціативу у розбудову економіки, уряд зашпакльовує останні шпарини економічних свобод. Це може призвести лише до потужного соціального вибуху та повного "перезавантаження" політичної системи в країні. І не факт, що за таких умов хтось з нинішніх можновладців збереже свій політичний, промисловий чи фінансовий капітал.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
