Дотації – для селянина, замість годівниці – для чиновника
Виробництво молока падає, бо влада не підтримує селянина
Уряд знов шукає стимули для підтримки українського виробника молока та молокопродукції. Попит на світовому ринку на цей товар зростає, але український виробник з року в рік зменшує виробництво, бо його продукцію Росія до себе не пускає. Парадоксально, але в той час, як у світі наростає продовольча криза, в Україні стрімко зменшується молочне поголів'я, а відтак прибутки селян. В чому причини?
За 20 років незалежності виробництво молока в Україні впало майже вдвічі – з 22,5 млн тонн в 90-ті роки до 11,8 млн тонн нині, – повідомляє "Комерсант-Україна". Найкращих результатів при вирішенні цієї проблеми було досягнуто 1998 року, коли виробників молока, – сільгосппідприємства та селян – прямо дотували за рахунок повернення ПДВ при реалізації молокопродукції. Через 2-3 роки цю систему було "удосконалено", – ПДВ почали перераховувати в спецфонд держбюджету, – читай, на "відкати", – а не виробнику, що одразу ж негативно позначилося на чисельності поголів'я ВРХ. Тобто, обсяги виробництва зростали, поки держава підтримувала селянина, а не підгодовувала своїм коштом чиновника-хабарника.
УНП багато років пропонує владі простий і надзвичайно ефективний рецепт: хочеш отримати більше продукції- дотуй власного виробника, а не іноземного, та не вигадуй нові схеми "відкатів" для чиновництва! За понад 20 років незалежності новації всіх українських урядів зводилися лише до ускладнення процедури дотування українського селянина, що і призвело до такого сумного результату: в Україні велика частка сільгосппродукції – іноземний товар, а вічна орієнтація лише на ринки Росії після оголошення нею чергової торгівельної війни – постійно знищує прибутки національного виробника.
Отже, окрім прямого дотування селянина, українська влада має шукати й нові ринки збуту української продукції, – в першу чергу, в країнах ЄС, у Китаї, на Близькому Сході. Для цього необхідно створити умови для сертифікації повного циклу виробництва українського продовольства – від лану до столу. Селянин-одноосібник самотужки не взмозі створити сучасні умови виробництва. Тому держава має активно стимулювати створення сучасних кооперативів, які займаються переробкою та доставкою до споживачів готової продукції, і які сьогодні також є головною складовою сучасного виробництва продовольства.
Складається враження, що і в цій ділянці уряд геть забув, що без відповідних заходів через 3 роки український фермер та селянин-одноосібник будуть витіснятися навіть й з власного ринку, оскільки з 2015 року завершується дія мораторію на статті закону "Про безпечність та якість харчових продуктів". У відповідності з зобов'язаннями України перед СОТ, селянам буде заборонено продавати м'ясо-молочну продукцію, що не пройшла контроль якості за сучасними технологіями, які в Україні ще й досі відсутні.
УНП вже неодноразово ініціювала спеціальну програму з розвитку селянської обслуговуючої кооперації, – молочарської, м'ясопереробної, зернової, багатофункціональної тощо, – яка б відкрила селянам-одноосібникам та фермерам доступ до якісного зберігання та сучасної переробки сільгосппродукції.
Поки що функції держави з розвитку селянських кооперативів взяли на себе приватні структури. Як повідомив той же "Комерсант-Україна", підприємства з переробки молока створюють свої програми з кредитування селянських кооперативів для виробництва молока та встановлення сучасного устаткування. Однак сприяти створенню сучасного виробництва сільгосппродукції в Україні має саме держава, – інакше немає ніякого логічного пояснення, навіщо нам на шиї такий роздутий до нестями бюрократичний апарат? Хіба що для того, аби державні дотації переважно попадали не до українського селянина, а в кишеню чиновника-хабарника?!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
