"Мовний" законопроект Колесніченка-Ківалова: Кремль здійснює давню мрію – розлам України по Дніпру
Україну штовхають у вир громадянського розбрату: уже сьогодні країна поділилася навпіл – на прихильників та противників надання російській мові статусу державної. А попереду – крайній ступінь політизації регіонів, пов'язаний з парламентською передвиборчою кампанією. Руками проросійського лобі Кремль здійснює свою давню мрію, – розламу України по Дніпру.
Президент та спікер, які наділені державною владою, мають розуміти, що ті, хто штовхає Україну до так званої "двомовності", закладають бомбу і під українську державність, і під українську економіку. Здача української мови Росії матиме набагато глибші наслідки для української держави, ніж, приміром, добровільна відмова від третього в світі ядерного потенціалу. Ці наслідки, без перебільшення, можуть бути фатальними.
По-перше, будь-яке зменшення ролі національної мови у державному будівництві рівнозначно послабленню самої держави, а руйнування мови – взагалі означає нищення національної держави. Бо Україна, як і решта країн Європи, постала між інших держав та народів на основі норм міжнародного права – права нації на самовизначення. І головною й найважливішою ознакою України як незалежної та суверенної держави, як і будь-якої іншої європейської держави, є національна мова.
По-друге, підтримка лише однієї мови з 13 мов національних меншин, які згідно з Хартією перебувають в Україні під державною опікою, – російської, – рівнозначна приниженню інших національних мов. Аргументи на користь російської мови, як мови міжетнічного спілкування в Україні, не відповідають міжнародній практиці. Як правило, це державна мова, тобто у нас – це українська. Для прикладу, в країнах Латинської Америки десятки етносів об'єднує виключно державна мова, а не мова найбільш чисельної етнічної групи. Приклад Швейцарії, який також наводять прихильники російської мови, – тут зовсім недоречний. Швейцарія виникла як КОНФЕДЕРАЦІЯ кантонів народів, що мали на той час свої національні держави, – італійців, німців, французів. Україна ж виникла як УНІТАРНА держава на основі права українців на самовизначення. Відродження української мови на всій території України, звідки вона була витіснена через століття політики штучної русифікації, – демократичний процес, який відповідає всім міжнародним нормам.
Потреба національних меншин щодо використання та розвитку їхніх рідних мов з правової точки зору теж повністю врегульовані діючою Конституцією, Законом про мови, Європейською хартією регіональних мов та мов національних меншин, яку ратифікувала Верховна Рада України у найбільшому у Європі обсязі. Тому немає жодної потреби у затвердженні провокаційного законопроекту Колесніченка, яким руйнується національна основа України та сіється міжнаціональний розбрат.
По-третє, удар по українській мові призведе до ще більшого занепаду економіки. Мова – невидимий кордон, який формує й захищає національний інтерес, в першу чергу, – економічний. Приміром, єдиним кордоном між країнами ЄС є національні мови, які захищають і національну спільноту, й національний інтерес, - приміром, Польшу не переплутаєш з Німеччиною. Водночас, в Україні двомовні уряд та парламент не ідентифікують себе саме з Україною та українським інтересом. При загальному пануванні "суржика" в державі виникає ситуація ідентифікації себе з "братами-росіянами", з якими українці начебто змушено проживають в різних країнах. Оскільки українська влада не відділяє себе ментально від російської, а також російського економічного та політичного інтересу, держава зазнає величезних втрат, а українські кошти працюють на російську економіку. В цьому ряду – і дармове перебування ЧФ РФ у Криму, і багаторічні борги Росії по вкладах в "Ощадбанку СРСР" та активах Радянського Союзу, і інше. Разом з тим, Україна оплачує двомовність бюджетними дотаціями за транзит російського газу до ЄС та купує російський газ за найвищими в світі цінами.
На 21-му році незалежності, коли поставлено під сумнів засади української державності, в українців немає іншого шляху, як вийти на вулиці з громадськими акціями протесту, щоб захистити своє право як на свою державу, так і на свою мовну ідентичність.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
