В інформаційній війні програє той, хто каже правду?
Не є таємницею, що Росія проти України веде гібридну війну. Вона проходить на різних фронтах та різних рівнях – у військовій площині, дипломатичній, у кіберпросторі. Її невід'ємною складовою є інформаційна та психологічна війна.
Про те, що час від часу наш стратегічний партнер проводить інформаційні кампанії та операції знали усі. Іноді це називали інформаційною війною. Але ніхто не міг навіть уявити, що ми маємо справу не просто з потужною пропагандистською машиною. Ми маємо справу з новою інформаційною матрицею, яка не просто штампує світогляд ненависті, а й створює нову реальність.
Лише за півроку вона докорінно змінила свідомість росіян та частини українських громадян. Важко уявити, але від двох третин до трьох чвертей росіян підтримують агресію та війну проти України, вбивства українців та анексію територію України.
Чи могли ми ще декілька місяців тому навіть уявити собі війну на Донбасі – вбивства, тортури, захоплення заручників, російських найманців, російську зброю... Але головною російською зброєю сьогодні стає інформація. Вірніше, її спотворення – ми ледь не вперше побачили численні постановочні сюжети, брехню у промислових масштабах.
Потужність інформаційною війни є такою, що ми відчуваємо її ледь не фізично. Вона перетворила деякі засоби масової інформації у зброю масового знищення.
Причиною є той факт, що ґрунт для цієї інформаційної війни був дуже добре підготований. Мова йде про створення свого гуманітарного – навіть цивілізаційного – простору в Україні. Мова йде не тільки про новини. Мова йде про серіали, фільми, книжки – усі вони тривалий час готували до можливості братовбивчої війни.
Саме тому Нацраді з питань телебачення та радіомовлення доводиться щодня звертатись до кабельних операторів з вимогою припинити трансляцію тимчасово заборонених деяких російських ТБ-каналів, що перетворилися у авангард агресії проти України. Нас обвинувачують у недемократичності цього кроку. Обвинувачують ті, хто запроваджує чи схвалює тоталітарні засоби боротьби з інакомисленням. Але не може суспільство залишати на волі вбивцю чи злочинця? Злочинця треба ізолювати.
Правильність цього кроку ми усвідомили, коли отруйна хвиля російської пропаганди цілком накрила деякі райони Донбасу. Інакше, як інформаційний геноцид, це явище назвати не можна.
У держави є усі можливості для того, щоб жорстко контролювати інформаційний простір. Але такий підхід вже сам по собі буде поразкою.
Ми не прагнемо перемоги за будь-яку ціну: ані у військовій операції, ані в інформаційному середовищі. Саме тому, коли нам закидають програш в інформаційній війні, ми не маємо рефлексувати. Ми не ведемо інформаційну війну проти Росії. Ми намагаємося зберегти себе, своє право бути самими собою.
Ми не збираємося перетворюватися у клон російської пропагандистської машини. Але ми потребуємо допомоги суспільства.
Протистояти потужній пропагандистській машині ми можемо лише разом – держава та суспільство. Врешті-решт, нам усім потрібна сильна демократична незалежна Україна.
Саме тому нові часи висувають нові вимоги. В тому числі до медіасередовища. Ці нові вимоги є своєрідними правилами інформаційної гігієни. Дотримуючись її ми зможемо зберегти мир та спокій в країні:
1. Не ставайте рупорами ворожого до України світогляду. Він подібний до радіоактивного опромінювання – до певного часу ми просто його не помічаємо. А потім організм гине.
2. Не поширюйте недостовірні дані, брехню чи продукцію професійних пропагандистів.
3. Не надавайте трибуну терористам та сепаратистам. Сьогодні інформація є зброєю й тому ви фактично відкриваєте ворота фортеці ворожій армії.
4. Розвінчуйте брехню.
5. Не ставайте очима ворога – будь-яка інформація, що представляє небезпеку для наших військових не має поширюватися в інформаційному просторі.
6. Об'єднуйте зусилля та ресурси для захисту українського інформаційного простору. Нам протистоїть ворог з майже необмеженими у порівнянні з нашими можливостями.
Окремо хочу наголосити – мова не йде про цензуру чи самоцензуру. Мова йде про відповідальність – професійну та громадянську. Нарешті, загальнолюдську. Бо ми маємо пам'ятати – сьогодні слово та відео картинка вбивають. Вбивають в прямому сенсі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
