Що шкодить кінопрокату?
У центрі Кривого Рогу на проспекті Гагаріна закрився кінотеатр "Сучасник". Тепер там магазин, кафе, ресторан і більярдний клуб.
22 роки тому цей кінотеатр "прогримів" на весь 280-мільйонний Радянський Союз. На календарі був 1986-й, часи "перестройки" Горбачова. В загальнодержавній газеті "Собєсєднік" вийшла сенсаційна стаття, що в Радянському Союзі процвітає наркоманія. Як приклад – промислове місто в Україні. Московський кореспондент приїхав на площу перед "Сучасником" і розказав, як тут можна купити шприц із наркотичним зіллям.
Ця стаття була бомбою. Відтоді зимівка запорізьких козаків і металургійний гігант "прославився", як діра на карті країни. Насправді ж, у 80-тих роках минулого століття наркоманія процвітала в усіх великих містах СРСР.
У найкращі часи в Кривому Розі налічувалося 14 кінотеатрів. Три з них були широкоформатні й призначалися для прем'єрного показу. (Фахівці зрозуміють, йдеться про 70 мм плівку)
Кінотеатр "Імені Леніна" у старій частині міста помирав понад 10 років тому з особливим символізмом. Він полягає в тому, що "ленінський" не здався на поталу дядьку Сему, й не став місцем пропаганди капіталістичних цінностей від Голлівуду. З іншого боку, ленінський кінотеатр тепер символічно об'єднав під одним дахом церкву і... гральний заклад. Православний храм розташувався у великому залі, заклад для азартних ігор – в решті приміщень. Щоправда, входи до них – з різних боків.
Зараз у 650-тисячному місті діють тільки три кінотеатри, один з яких був відкритий нещодавно. "Сучасник" помер навіть попри те, що мав усе необхідне для процвітання: найбільший екран з діагоналлю 17 метрів, систему звуку Dolby Digital, два зали по 150 і 500 місць, нові крісла і "подвійні місця для поцілунків".
Останній раз я дивився кіно там два з половиною місяці тому. Приміщення увечері було набите підлітками та молоддю. У великому залі крутили американський блокбастер в дубляжі по-російськи. (Кінопрокатники, не поспішайте потирати спітнілі від хвилювання долоні, й рахувати прибутки!) На сеанс у 19.30 прийшло... чоловік 10-15. Решта численних відвідувачів не пішли далі просторого холлу, де охоче ганяли в більярд, мучили гральні автомати та спілкувалися за пивом та іншим алкоголем.
Тому, коли в лютому цього року "кінозабастовщики" виступили проти рішення Конституційного суду щодо українського дубляжу, хотілося зауважити, що не українська мова нищить вітчизняне кіновиробництво і кінопоказ. Дозволю собі зробити свій висновок – ці бізнеси знищуються іншими бізнесами: легкодоступним алкоголем, іграми і відеопіратством.
Квиток на вечірній сеанс – від 20 до 50 гривень. Пару годин відпочити, попиваючи алкоголь та граючи в більярд й автомати – сума у кілька разів більша. Чому ж не дивляться кіно? Якісне кіно валяється на піратських DVD на базарі за 15 гривень штука.
