Хлопцям не хочеться жити
За останній рік лише в колі моїх криворізьких знайомих сталося два самогубства.
Наклали на себе руки молоді хлопці. Одному було 18 років, він повісився у власній кімнаті в квартирі у вересні. Другому щойно виповнилося 17, він поліз у петлю в батьковому гаражі тиждень тому.
Як у першому так і в другому випадках – ніщо не передвіщало біди. Обидва хлопці були з благополучних родин, не наркомани, не пияки, без кримінальних нахилів, вчилися у навчальних закладах, починали працювати. Але зіткнення з дорослим світом виявилось для них фатальним.
Про це – самогубства серед юні – не можна не згадувати. Адже з життя поруч із нами йдуть за власною волею молоді чоловіки, які ще навіть не почали по-справжньому жити, не створили сімей, не народили дітей...
За даними Всесвітньої організації охорони здоров'я, у другій половині XX століття самогубства посіли четверте місце у переліку причин смерті взагалі. Дані статистики свідчать про постійне зростання рівня самогубств в останні десятиріччя в усьому світі та в Україні зокрема. На сьогодні Україна стійко входить до групи країн з високим рівнем суїцидальної активності (високий рівень починається з цифри понад 16,0 самогубств на 100 000 населення).
Щороку йдуть з життя понад 10 000 українців. Цей показник підвищився з 19,0 самогубств на 100 000 населення у 1988 році до 29,2 у 2002 році. За даними ВООЗ, Україна належить до топ-десятки країн з найвищим рівнем самогубств. Очолює цей сумний перелік Литва (42 особи на 100 тисяч) та Росія (37,4). Ми дев'яті за показником – 25,8. За нами – Японія.
