Про чистосердечні зізнання політичних журналістів
Спостереження: для політичних журналістів чомусь стало нормальним під час нинішньої виборчої кампанії публічно повідомляти про свої політичні симпатії. Причому називаючи безпосередньо імена політиків і назви партій. Фейсбук буквально заполонили ці чистосердечні зізнання. Якось геть неохайно!
Одна справа публічно заявляти про власну політичну орієнтацію. Наприклад, "я – лівак (народник, есдек, правий тощо) ". А зовсім інше – чітко називати партії і політиків, за яких політичний журналіст збирається чи хотів би голосувати. Це вже крок за межу.
Хтось може закинути мені у відповідь, мовляв, Кухарчук попри свій журналістський фах публічно декларує певні цінності і популяризує їх. Так! І маю право, бо йдеться саме про цінності, а не про імена і назви.
Варто зберегти охайність журналістського обличчя – і на цих виборах зокрема! Бо в іншому випадку після виборів буде ще важче інформаційно впливати на політиків, не наражаючись при цьому на закиди у політичній ангажованості.
Закони і Конституція дарують всім нам чудовий презент – таємницю голосування. Чому б ним не скористатися?
Друге. Я беру участь у вуличних акціях лише у двох випадках: 1) коли ці акції організовую я безпосередньо; 2) коли ці акції присвячені захисту свободи слова і прав журналістів. Тому долучаюся до кампанії на захист телеканалу ТВі і взагалі свободи слова. Захід відбудеться завтра опівдні на Михайлівській площі у Києві. Долучайтеся!
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
