Кому стати мером Києва?
Для Віталія Кличка йти в мери Києва – абсолютно недоречно! Звісно, це не чесно стосовно своїх виборців і партнерів по коаліції. Але цілком раціонально з точки зору власної перспективи і інтересів політичного самозбереження.
Стати мером Києва за нинішнього "столичного закону" – це отримати купу суто господарських проблем, проте не мати достатніх повноважень для їхнього вирішення. Нині посади київського голови і голови київської адміністрації розділені законом. Все це фактично нівелює статус мера, позбавляючи його виконавчої влади у столиці.
А бути мером і не бути головою адміністрації – це повторювати долю пізнього Черновецького за часів Попова. Це роль весільного генерала, справа якого лише підписувати рішення Київради (а по суті підписувати те, що скажуть).
Поки обраному столичному голові законом не нададуть виконавчих повноважень – рипатися у це крісло буде дуже недалекоглядно. Тому мовчанка Віталія Кличка щодо його намірів балотуватися на посаду київського голови цілком зрозуміла. Разом з тим пропонувати замість себе брата Володю – це плювок в обличчя усім політичним ветеранам і партнерам.
Словом, ані Кличку, ані Тягнибоку, ані Яценюку не варто пхатися на цю посаду, яка за нинішнього законодавства є достатньо ефемерною.
Тому краще рішення – спільно підтримати когось з другого ешелону. Катеринчук он хоче, Порошенко бажає, Гриценко може теж не проти (у нього браку амбіцій взагалі ніколи не було), може ще хтось. Цих персонажів не страшно втрачати, бо у них немає президентських перспектив, та і власний рейтинг не такий вже, щоб дуже на нього дмухати. А перемогти – кожен з них переможе, якщо опозиційна трійка спільно підтримає.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
