Маніпулювання думкою громадян – це все ж таки політичне шахрайство

Написавши коментар "Хай живуть політичні шахраї у Верховній Раді!", я не мав сумніву, що прочитаю про себе дуже багато "приємного", і не помилився у своїх очікуваннях. Але все ж таки залишусь при своїй думці, що питання, які винесені на референдум, є відверто маніпуляційною передвиборчою технологією. Для того, щоби не зациклюватись на питанні державного устрою, яке хоче винести на референдум Ю.Тимошенко, пропоную обговорити, ще одне питання з переліку питань від БЮТ.

Один з дописувачів (15.09.2007 16:02___ Yuri_D) висловив пораду автору "уважніше прочитати решту питань пропонованого референдуму, які логічно між собою пов'язані і не потребують якогось високого рівня освіти для відповіді. Всі решта 7 пунктів – вибірність суддів, статус опозиції, позбавлення депутатства зрадників, референдуми – якраз це і є механізмами, які призначені слугувати запобіжниками можливості узурпації влади. Більш того, якщо висмикнути лише один, наприклад, зняття недоторканності, – без комплексу інших це може призвести до повністю протилежних наслідків"

Тут я звертаю увагу на тезу, про те, що мені радять "уважніше прочитати решту питань..., які... не потребують якогось високого рівня освіти для відповіді".

Ну що ж, мені вже доводилось наводити приклад "дуже високого" рівня освіти громадян. Тому дозволю собі процитувати самого себе, у ж вибачте мені таку слабкість (http://pravda.com.ua/news/2007/8/14/62647.htm).

"6 квітня 2000 року, за "народною ініціативою "директора" парламенту Олександра Волкова" відбувся всеукраїнський референдум, на який було винесено чотири питання.

Одним з них було таке: "Чи згодні Ви з необхідністю обмеження депутатської недоторканності народних депутатів України і вилученням у зв'язку з цим частини третьої статті 80 Конституції України:

"Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані?".

...Згідно з одним із передвиборчих гасел, виборці мають голосувати серцем, а не розумом. Що, по правді кажучи, і без цього заклику, вони усі роки незалежності і так чесно роблять.

За що ж вони так щиро серцем проголосували?

Якщо зазирнути до Конституції України і подивитись Статтю 80, то можна прочитати:

"Народним депутатам України гарантується депутатська недоторканність.

Народні депутати України не несуть юридичної відповідальності за результати голосування або висловлювання у парламенті та його органах, за винятком відповідальності за образу чи наклеп.

Народні депутати України не можуть бути без згоди Верховної Ради України притягнені до кримінальної відповідальності, затримані чи заарештовані".

Проголосувавши за вилучення частини третьої статті 80, громадяни фактично пропонували не позбавити народних депутатів депутатської недоторканості, а навпаки зробити їх абсолютно недоторканими, коли НІХТО їх не може такої недоторканості позбавити, у тому числі і Верховна Рада."

Як бачите, для громадян, навіть відкрити Конституцію України, прочитати зміст 80 статті і зрозуміти, за що вони голосуватимуть, виявилось досить важким завданням. Тому я дозволю собі мати сумнів, що громадяни країни дійсно розуміють зміст і особливості тих питань, які пропонується винести на референдум.

Для того щоби не бути голослівним, пропоную провести простий тест на розуміння питання референдуму від БЮТ: "Чи підтримуєте Ви обрання та відкликання суддів народом?".

Як писав, згадуваний вже мною дописувач, це питання є таким, що "не потребує якогось високого рівня освіти".

Особливо чекаю участі в тестуванні дружні загони шанувальників БЮТ і Партії регіонів, тому що передвиборчі програми саме цих двох основних політичних сил наголошують на необхідності обрання суддів народом.

На відповідь усім бажаючим даю 3 години, після чого буду вимушений відповідати самостійно і продовжувати ставити свої запитання. Для того, щоби спростити завдання, даю пораду всім бажаючим знайти в INTERNETі Закон України "Про судоустрій України". Звідти ми будемо черпати наші знання.

І так, запитання перше: "З яких судів складається судова система України". Час пішов, мої любі друзі.

Я чесно прочекав три години і з сумом вимушений констатувати, що мої сподівання не справдились. Відверто кажучи, я був впевнений, що моя підказка щодо джерела знань, допоможе усім бажаючим швиденько і досить впевнено дати чітку і правильну відповідь на моє перше запитання. Але виявляється, не тільки громадянам України важко прочитати якусь там 80 статтю Конституції України, а і моїм дописувачам виявилось не під силу знайти в INTERNETі Закон України "Про судоустрій України" і хоча б проглянути його.

Добре, буду давати відповіді самостійно. І так, в частині першій та другій статті 3, вже згадуваного мною Закону України "Про судоустрій України", вказано наступне:

"1. Судову систему України складають суди загальної юрисдикції та Конституційний Суд України.

2. Суди загальної юрисдикції утворюють єдину систему судів. Конституційний Суд України є єдиним органом конституційної юрисдикції в Україні".

Поїхали далі. Питання друге: "З яких судів складається система судів загальної юрисдикції". Час на правильну відповідь той же самий і джерело знань теж саме.

Браво. Не можу не радіти. З другої спроби, спільними зусиллями, нам вдалось все ж таки звернутись до джерела наших знань в царині судоустрою. Ми змогли отримати відповідь не тільки на друге запитання, але і вже на трете. Тобто у нас з'явились всі шанси прискорити отримання відповідей на прості запитання інформаційного характеру.

І так відповідь на друге питання ми можемо знайти у статті 18 Закону України "Про судоустрій України". А саме:

"18. Види судів загальної юрисдикції

1. Система судів загальної юрисдикції відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) будується за принципами територіальності і спеціалізації.

2. Систему судів загальної юрисдикції складають:

1) місцеві суди;

2) апеляційні суди, Апеляційний суд України;

3) Касаційний суд України;

4) вищі спеціалізовані суди;

5) Верховний Суд України.

3. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є відповідні вищі спеціалізовані суди."

Як я вже визнав, мене випередили і дали одночасно відповідь не тільки на друге, але і на трете моє запитання, яке мало звучати наступним чином: "Які суди відповідно до Конституції України утворюються в системі судів загальної юрисдикції".

Відповідь знаходимо у статті 19

"1. Відповідно до Конституції України (254к/96-ВР) в системі судів загальної юрисдикції утворюються загальні та спеціалізовані суди окремих судових юрисдикцій. Військові суди належать до загальних судів і здійснюють правосуддя у Збройних Силах України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону.

2. Спеціалізованими судами є господарські, адміністративні та інші суди, визначені як спеціалізовані суди.

3. У судах різних судових юрисдикцій може запроваджуватися спеціалізація суддів з розгляду конкретних категорій справ даної юрисдикції."

Враховуючи, що ми вже вміємо користуватись джерелом наших знань, дозволю собі задати зразу четверте і п'яте запитання. А саме: "Які, згідно українського законодавства, існують види міських судів", і "Які, згідно українського законодавства, існують види апеляційних судів". Джерело наших спільних знань вже відомо, а час на відповідь відсунемо вже на понеділок 17.09.2007. на 12.00.

Нажаль, замість спроби розібратись, як побудована українська судова система, і дати відповідь на поставлені питання, мої опоненти перешли на образи один одного. У цих умовах вимушений прискорити наше опитування, і на певну кількість запитань дати відповідь самостійно.

І так, відповідь на четверте та п'яте запитання знаходиться відповідно у 21 та 25 статті Закон України "Про судоустрій України", а саме:

Стаття 21. Види і склад місцевих судів

1. Місцевими загальними судами є районні, районні у містах, міські та міськрайонні суди, а також військові суди гарнізонів.

2. Місцевими господарськими судами є господарські суди Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а місцевими адміністративними судами є окружні суди, що утворюються в округах відповідно до указу Президента України.

Стаття 25. Види і склад апеляційних судів

1. У системі судів загальної юрисдикції в Україні діють загальні та спеціалізовані апеляційні суди.

2. Апеляційними загальними судами є: апеляційні суди областей, апеляційні суди міст Києва та Севастополя, Апеляційний суд Автономної Республіки Крим, військові апеляційні суди регіонів та апеляційний суд Військово-Морських Сил України, а також Апеляційний суд України. У разі необхідності замість апеляційного суду області можуть утворюватися апеляційні загальні суди, територіальна юрисдикція яких поширюється на декілька районів області.

3. Апеляційними спеціалізованими судами є апеляційні господарські суди та апеляційні адміністративні суди, які утворюються в апеляційних округах відповідно до указу Президента України.

Шосте питання нашого дослідження та відповідь на нього мають бути такими: "Які є в Україні вищі спеціалізовані суди".

Відповідь знаходимо у 38 статті

Стаття 38. Вищі судові органи спеціалізованих судів

1. Вищими судовими органами спеціалізованих судів є Вищий господарський суд України, Вищий адміністративний суд України, а також інші відповідні вищі спеціалізовані суди, що утворюються Президентом України в порядку, встановленому цим Законом.

Для розуміння читачами нюансів українського законодавства поясню, що функції Касаційного суду для господарських та адміністративних справ виконують відповідно Вищий господарський суд України та Вищий адміністративний суд України, а для цивільних та кримінальних справ – Верховний суд України.

Для нас було б дуже важливо зрозуміти, які суди і які функції виконують, але б це вимагало від мене повісити у своєму блогу принаймні половину тексту Закон України "Про судоустрій України". Я хочу сподіватись, що замість образ на адресу автора та один на одного, мої читачі зроблять над собою над зусилля і прочитають вже багаторазово згадуваний закон та спробують розібратись в ньому. Переконую усіх, що це конче необхідно, для того щоби дати відповідь на наступне, ключове питанне.

І так, увага. Ми підходимо до кульмінації нашого тестування. Прошу всіх, всіх, всіх дати відповідь на наступне питання: "Суддів яких судів ми маємо обирати та відкликати народом".

Враховуючи необхідність бажаючим розібратись у, як нас завіряли, питанні "яке... не потребує якогось високого рівня освіти для відповіді", даю добу, тобто час до 14.00 18 вересня.

Шановне товариство, мушу з сумом констатувати, що більшість з тих, хто приймає участь у обговоренні, готові і далі мітингувати, але їм (за виключенням пана "Ф-Всеволод", за що йому моя особиста подяка) не вистачило бажання і, певною мірою, відповідальності спробувати відповісти на поставлене мною питання.

Пан "Ф-Всеволод" висловив думку, що "... населению предлагают определиться с принципом выборности судей вообще, а не с конкретным механизмом выборов. Конкретный механизм уже должны разрабатывать специалисты по конституционному праву и судоустройству. Я, исходя из своего понимания, предполагаю, например, что избираться населением должны только судьи общих судов и первой инстанции."

Як бачите, пан "Ф-Всеволод" висловив дві тези, які визначають суть тієї проблеми, яку ми усі разом досліджуємо. Перша теза полягає у тому, що населенню пропонують визначитись з принципом вибірності суддів взагалі, а не з конкретним механізмом виборів, а друга, що обиратися населенням мають лише судді загальних судів першої інстанції, тобто місцевих судів. Але ось тут, як то кажуть, і зарита собака. З яких міркувань він вирішив, що голосуючи на референдумі за вибірність суддів народом, ми голосуємо лише за вибірність суддів загальних судів першої інстанції. Я, наприклад, можу вважати, що проголосував на референдумі за вибірність суддів усіх видів судів, які існують згідно українського законодавства, включно з суддями Верховного Суду України. Хтось буде вважати, що мова йшла про вибірність суддів першої інстанції і апеляційних судів, до того ж не тільки загальних судів, але і спеціалізованих. Варіантів може бути декілька. І кожний з нас буде правий, бо саме питання поставлене таким чином, що дозволяє тлумачити позитивну відповідь на свій розсуд.

Тобто усі ми повертаємось до того, з чого я починав нашу дискусію. На референдум винесене питання, яке сформульоване так, що не дає можливості отримати чітку однозначну відповідь, яке не можна буде тлумачити на свій розсуд. А це вже є спробою відвертого маніпулювання думкою усіх виборців України.

Наприкінці нашої дискусії звертаю увагу на сьогоднішній (18.09.2007 року) коментар заступника голови секретаріату президента Ігор Пукшина. Він нагадав (до речі, я про це взагалі не знав), що "згідно з рішенням Конституційного суду від 2000 року та рішенням КС 2005 року щодо референдуму, на нього виносяться питання, оформлені у вигляді нормативно-правових актів.

На виборах ми формуємо владу, на референдумі ми ухвалюємо закони. Якщо несформовані питання у формі нормативно-правового акту, ми не можемо говорити про референдум, ми можемо говорити про дорадче опитування".

Як бачите, дискусія навколо того, як повинні формулюватись питання, що виносяться на референдум, має конкретну відповідь у вигляді рішень Конституційного суду. Ось така х...я малята.

І вже дійсно в самому кінці моєї участі у дискусії щодо означеного питання, хочу сказати, що, як мабуть усі звернули увагу, я так і не висловив свою власну позицію з приводу вибірності суддів. Враховуючи важливість цього питання, а також те, що відповідь на нього потребує певної чіткої аргументації і часу для її формулювання, я спробую висловитись з цього приводу у окремій статті, яку через два-три дні попрошу редакцію "Української правди" розмістити на головній сторінці вебсайту.