Знецінені вклади та аморальність ''гарних'' політиків
Один мій приятель доводив, що гарний політик має бути гарним актором, який повинен перевтілюватись на сцені і повністю вірити у сказане ним. Тільки у такому випадку йому починають вірити глядачі. Як приклад, він наводив історію з Лукашенко, який, зустрічаючись з ветеранами війни, з надзвичайною щирістю у голосі казав наскільки він розуміє їх, бо його рідний батько загинув під час Великої Вітчизняної війни. При цьому народився Олександр Григорович 30 серпня 1954 року.
Ця історія мені досить часто приходить на згадку, коли я чую чергову обіцянку Юлії Тимошенко. Ось і вчора вона із щирістю у голосі говорила, як вона протягом двох наступних років поверне знецінені заощадження і буде готова піти у відставки, якщо не виконає цю обіцянку.
На всяк випадок нагадаю, що розмір боргу по знеціненим вкладам оцінюється приблизно у 125 млрд. грн. Ця цифра досить приблизна, тому що досі не має державного реєстру цих постраждалих вкладників і сум, які їм потрібно сплатити. Більш того, до цього часу законодавці не визнали цей борг внутрішнім державним боргом і не внесли у Закон України "Про Державний борг України", що щорічно затверджується парламентом. При чому, наприклад, Віктор Пинзеник, колишній міністр фінансів України і нинішній кандидат у народні депутати від БЮТ, у свій час неодноразово категорично виступав проти визнання цих знецінених вкладів, як частки внутрішнього державного боргу. Головним аргументом для нього було те, що це призведе до суттєвого зростання розміру визнаного внутрішнього державного боргу і, як наслідок, погіршення кредитного рейтингу України. Не вступаючи зараз з шановним паном Пинзеником у дискусію з цього приводу, можу сказати, що був і залишаюсь незгодним з його аргументами, але я не про це.
Уявіть собі навіть чисто технологічну можливість створення, наприклад, протягом півроку такого державного реєстру постраждалих вкладників. Мова йде про необхідність перевірити і підтвердити суми заборгованості по декільком мільйонам вкладників, більшість з яких є люди похилого віку. До того ж до кінця не врегульована процедура правонаступництва по тим вкладам, власники яких так і не дочекались повернення своїх знецінених заощаджень і померли. Я, відверто кажучи, не вірю в те, що цей реєстр можна буде створити протягом півроку, а до того уряд не зможете визначити ані суму, яку державі потрібно повертати, ані затвердити її Законом "Про державний борг". Винні у відсутності такого реєстру мабуть усі уряди часів незалежності, тому шукати окремо винних урядовців не має сенсу. Це я лише про реалістичність строків виконання обіцянки.
Добре, багато з нас хоче вірити у диво і тому уявимо, що таки диво сталося – цей реєстр вже існує. Якщо ми визнаємо, що сума боргу складає 125 млрд. грн., потрібно протягом 2008-2009 року повертати щорічно 60-65 млрд.грн. Не буду задавати наївне запитання, звідки ми зможемо, окрім виконання вже наданих соціальних обіцянок, які тягнуть на 60-100 млрд.грн, розданих партіями, що гарантовано потрапляють у майбутню ВРУ, знайти вже у 2008 році ще додатково 60-65 млрд. грн. для виплати знецінених вкладів. Не буду також питати, яким чином планується виконувати рішення Конституційного суду України щодо відновлення усіх соціальних пільг, які з легкістю роздавались народними депутатами протягом 16 років незалежності. Ці соціальні зобов'язання тягнуть ще на 55-60 млрд. грн... Тобто вже у 2008 році потрібно знайти додатково десь від 150 до 200 млрд. грн., при, якщо не помиляюсь, загальному розмірі Державного бюджету на 2008 році десь у 180 млрд. грн. Це лише проект Державного бюджету, але він дає можливість уявити порядок цифр.
Ну а якщо станеться ще одне диво і гроші знайдуться, уявляєте, що буде з цінами, коли усі ці гроші виплеснуться на споживчий ринок. При цьому потрібно усвідомлювати, що якщо навіть люди не будуть зразу витрачати усі отримані кошти і понесуть їх у банки, то вже самі банки будуть зацікавлені у розміщені залучених коштів у вигляді готівкових та безготівкових кредитів, і вже після цього протягом декількох місяців ці гроші такі опиняться на споживчому ринку. Не потрібно бути великим фахівцем у області економіки, щоби уявити наслідки вкидання такого розміру додаткових грошей на ринок.
Проблема знецінених вкладів існує і є відверто аморальним з боку українського політикуму те, що вона досі не вирішена. А вирішити її і можна, і потрібно, хоча і не протягом 2 років. Ще років 8-9 тому мені доводилось писати про необхідність створення реєстру вкладників, визначення та визнання суму знецінених вкладів у вигляді внутрішнього державного боргу та оформлення на усю суму цього боргу державних процентних облігацій зі строком обігу 15-25 років і щорічним погашенням основної частки цього боргу та процентів по ньому. У цьому випадку вкладники будуть мати чітке уявлення про суму, яка їм винна держава, а також строки і умови повернення цього боргу. Крім того вкладники отримують право розпоряджатись цими облігаціями, тобто зможуть продавати, дарувати, передавати у спадщину тощо. Цей шлях не є швидким і не обіцяє все і зараз, але він є чесним і реалістичним по відношенню до тих, хто своїм трудом накопичував свої заощадження. Тоді може не потрібно буде роздавати соціальні подачки цим людям, тому що вони зможуть самостійно розпоряджатись тим, що належить їм по праву.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
