Друга світова війна та трагедія українського народу
Прочитав статтю Сергія Грабовського "Так проти кого ж воював Шухевич у Білорусі?" (http://pravda.com.ua/news/2007/11/13/66774.htm) та коментарі дописувачів "УП" до неї і згадав роман Джона Фаулза "Волхв".
В цьому романі описана одна історія часів другої Світової війни. Події відбуваються на одному з маленьких островів, окупованої Німеччиною Греції. Німці встановили правило, згідно з яким за кожного вбитого німецького солдата розстрілюють двадцять місцевих жителів. Співіснування між мешканцями поселення цього острову та невеличким німецьким гарнізоном було спокійне, але лише до того часу поки з іншого острову не приплили троє партизан, які вбивають чотирьох німецьких солдат. Такі напади партизани здійснювали навмисно, очікуючи розстріли місцевого населення. Саме після цього населення починало ненавидить окупантів і вести збройну боротьбу проти них.
Цих партизанів німці піймали, але зібравши місцевих мешканців і відрахувавши вісімдесят чоловік повідомили, що розстріляють їх. Як альтернативу запропонували сільському старості самому вбити цих партизан, давши йому в руки автомат. При цьому автомат виявився без набоїв, тобто староста мав вбити цих партизан розбивши їм голови прикладом.
До чого це я. Будь-яка війна повна людських трагедій, а тим більше Друга світова, яка була найбільш жорстокою і трагічнішою за всю історію людства. Дві злочинні імперії розв'язали цю війну з метою світового панування. Однією із найбільш трагічних вона виявилась для України. Для значної частини населення і націонал-соціалістична Німеччина, і комуністичний Радянський Союз були жорстокими окупантами. При чому жахливі злочини вони спочатку відчули саме з боку комуністичного режиму. Багато з жителів, зустріли радянських солдат з квітами, але переживши майже два роки комуністичного терору, потім вже німців сприймали як визволителів. Саме тоді частина мешканців вступала до німецької армії вважаючи, що ворог мого ворога мій друг. Це пізніше прийшло прозріння і розуміння, що і одні, і другі не бажають незалежності України і є однаково злочинними.
Це трагедія тієї війни, і всі ті, хто воював тоді за Україну, мають бути вшановані. При чому виключення має бути зроблено в індивідуальному порядку лише для тих, проти кого є неспростовні докази, що вони здійснили злочини проти людства. Зрозуміло, що проти цього будуть виступати комуністи, жахливі злочини попередників яких досі не засуджені міжнародним трибуналом. Вони не хочуть визнавати факт зговору двох злочинних режимів, в результаті якого розпочалась Друга світова війна і відбувся розділ Польщі і окупація комуністичним Радянським Союзом території сучасної Західної України, Прибалтики, Молдови. Не хоче визнавати розв'язання другої світової війни комуністичним Радянським Союзом і сучасна путінська Росія, в якій пропагандистська машина почала процес відбілювання і виправдання злочинів сталінського режиму. Але Україна не Росія, ми маємо проявити людяність до всіх, хто з волі людожерських режимів опинився в різних окопах. Це наш обв'язок перед ними. Іншого не дано.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
