Шляхи подолання корумпованості ''корпорації правосуддя''
Тотальна корумпованість українських суддів, починаючи від якогось місцевого суду і закінчуючи Верховним Судом України та Конституційним Судом України, стала вже настільки кричущою, що говорять і пишуть про це достатньо багато і гучно. В той же час досить часто ліки, що пропонуються для лікування цієї хвороби українського суспільства, можуть не тільки не покращити ситуацію, а навпаки призвести до повного колапсу України як цілісної держави. Я вже висловлював своє критичне ставлення до однієї такої "мікстури" – вибірності суддів (http://pravda.com.ua/news/2007/9/24/64323.htm).
Безглуздим на мою думку є і спроби провести переатестацію усіх суддів. По-перше, "а судді хто", тобто хто буде проводити цю переатестацію; по-друге, усі судді, перед тим як стати суддею, вже проходили атестацію, і яка гарантія, що результати так вже будуть відрізнятись від попередніх, якщо оцінювати будуть ті ж самі особи, що робили це раніше. До того існує загроза, що під час переатестації виникнуть спроби викинути з суддівського корпусу тих поодиноких дійсно незалежних і порядних суддів.
Те, що корупція судової системи, є перше за все проблемою моральної деградації політичної еліти, зрозуміло хоча б з того, що досить очевидні кроки для подолання корумпованості суддівського корпусу, як до речі і корупції в цілому в країні, наші "державні мужі" вперто не бажають робити. Ось з приводу цих кроків хотілось би і висловитись.
Ключовим методом боротьби з корупцією серед державних службовців є введення обов'язкового декларування та контролю за доходами та витратами для усіх суддів та їх родин (дітей, батьків, братів, сестер). Яскравим прикладом наслідків відсутності такого законодавчого обов'язку декларування доходів та витрат і знущанням над суспільством, можна було б назвати історію з Сюзаной Станнік. Пам'ятаєте, наш аматор-лицедій, він же сумісництвом колишній Генеральний прокурор Піскун наголошував, що в діях пані Станік він не бачить жодного злочину, а в багатомільйонних подарунках у вигляді нерухомості її мамі тим більше. Або не менш показову історію з Шуфричем, який називав перевірку джерел отримання доходів його матері політичним терором. Правда, цій пані добре за сімдесят років, але вона виявилась "великим" бізнесменом, що отримувала багатомільйонні доходи, і до заробляння яких державний службовець пан Нестор Шуфрич не мав ну жодного відношення.
Я вже писав раніше (http://blogs.pravda.com.ua/authors/kushniruk/4702e5f1b997c/), що відсутність з боку державних службовців, у тому числі і суддів, документально підтвердженого обґрунтування своїх доходів та витрат або не здіснення такого декларування має автоматично призводити до втрати ними своїх посад, навіть при відсутності прямих доказів щодо їх корупційних діянь. При цьому доцільно до введення процедури декларування доходів та витрат провести легалізацію (амністію) майна зі сплатою податку на доходи з фізичних осіб. Єдина відмінність для суддів та працівників правоохоронних органів по відношенню до інших держслужбовців має полягати в тому, що вони мають бути позбавленні своїх посад, хоча і без жодних кримінальних наслідків для них. Така відмінність пов'язана з тим, що ці категорії держслужбовців повинні мати бездоганні морально-етичні характеристики і щодо цього не повинно існувати жодних сумнівів.
Важливим механізмом боротьби із зловживаннями у суддівському корпусі, на мою думку, має стати зміна порядку визначення суддів, які розглядатимуть справи, що надійшли у суд. Потрібно передбачати обов'язковість визначення судді, що розглядає справу, шляхом жеребкування, при обов'язковій присутності сторін та мотивованому (до початку проведення жеребкування) відводі суддів сторонами процесу або самовідводу судді. Таким чином можна подолати розповсюджену практику передачі справи "потрібному" судді.
Ще один захід боротьби із корупцією у суддівському корпусі передбачає внесення змін до законодавства щодо автоматичного позбавлення прав займати посаду судді осіб, які два та більше разів протягом, наприклад, трьох років порушили певні, визначені у законі, норми процесуального права, і це встановлено у рішенні вищестоящого суду. Я знаю, що ця моя пропозиція викличе жорстке не сприйняття у колі юристів, і тим більше у суддівському корпусі, але спробую пояснити свою точку зору.
Достатньо відомо, що головним механізмом зловживання або відвертого непрофесіоналізму судді є порушення ним тих чи інших норм процесуального права, таких, наприклад, як не надання повної оцінки тим чи іншим доказам однієї із сторін судового процесу або відмова взагалі залучати їх у документи справи, прийняття до розгляду справу, що належать до іншої юрисдикції тощо. При цьому особливість ситуації полягає в тому, що в таких порушеннях суддів першої інстанції зацікавленні і судді вищестоящих судів. Якщо суддя першої інстанції прийняв, з порушенням норм процесуально права, рішення в інтересах однієї із сторін, то сторона, що програла справу, вимушена звертатись в апеляційну інстанцію. В цьому випадку, сторона, що виграла справу, змушена зацікавлювати вже суддів апеляційного суду для того, щоб ті закрили очі на порушення судді першої інстанції і відмовили іншій стороні у задоволенні її апеляційної скарги. При цьому сторона, що програла, теж шукає можливості, як надати суддям апеляційної інстанції "вагомі аргументи", щоб ті все ж таки визнали факт порушення норм процесуального права і підтримали її сторону у судовому спорі. Таж сама гра і з такими ж правилами продовжується і в касаційній інстанції. Єдина різниця між інстанціями лише у тому, що ціна питання у кожній наступній зростає у арифметичній, а інколи і у геометричній прогресії. При цьому жодної серйозної відповідальності за порушення норм процесуального права судді, як правило, не несуть. Ну, дійсно, навіщо ж перекривати механізм, що дає можливість заробляти гроші, які навіть на продажу наркотиків не отимаєш. Виключення можуть бути лише, коли своїми неправомочними, а інколи і правомочними, рішеннями судді зачепили інтереси "сильних світу цього". От тоді дійсно можна отримати по повній програмі. У такому випадку можна отримати і за попередні гріхи, про які ніхто до цього не згадував.
Суттєво змінити цю гру якраз покликані запропоновані зміни. Вони призводять до того, що так звана, "корпорація правосуддя" перестає бути єдиним взаємопов'язаним та взаємозацікавленим механізмом тотального хабарництва. Бо у разі прийняття апеляційною чи касаційною інстанцією рішення про порушення норм процесуального права першою або апеляційною інстанцією, це автоматично означає попереджувальний сигнал для судді чи колегії суддів щодо позбавлення їх займаних посад. Таким чином, щоби прийняти рішення на користь сторони судового спору, яка програла справу у попередній інстанції, суддям апеляційної чи касаційної інстанції потрібно в судовому порядку визнати факт порушення норм процесуального права з боку суддів нижчестоящих інстанцій. При цьому це є судовим рішенням, тобто встановленим у судовому порядку і воно вже не потребує додаткових розглядів у дисциплінарних комісіях. Зрозуміло, що у цьому випадку, судді повинні мати можливість оскарження рішення про порушення ними норм процесуального права у окремій комісії Верховного Суду України. При цьому задля забезпечення прозорості цього процесу, на цих засіданнях повинні мати права бути присутніми, як журналісти, так і всі інші зацікавлені особи. Але якщо буде визнано правоту цього судді, то це, у свою чергу, передбачає перегляд справи, по якій встановлені факт порушення норм процесуального права, у відповідній палаті Верховного Суду України, і тоді вже мають нести відповідальність ті судді, що визнали рішення нижчестоящого суду, прийнятим з порушенням норм процесуального права.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
