Про що не написав пан Ехануров

З думками Юрія Івановича Єханурова, що висловлені у статті "Чому я проти популізму або Чим сьогодні ризикує Україна" (http://pravda.com.ua/news/2007/11/29/67607.htm), важко не погодитись, але мені здається, що про дещо він промовчав. Насправді, популізм, який як метастази, роз'їдає усе українське суспільство, відображає декілька досить сумних тенденцій розвитку України. По-перше, популізм затребуваний переважною частиною громадян України. Вони щиро вірить в диво. Причому у диво, яке буде не наслідком їх тяжкої праці, особистої відповідальності та моральності, а яке буде надано їм політиками та державними чиновниками. Вони готові вірити в повернення вкладів за два роки, в припинення призову з будь-якого дня, в те що можна вже зараз жити як Західній Європі, а працювати так, як звикли з радянських часів, вірити, що держава може усім їм надати соціальні пільги в необмеженому розмірі, вірити в російську, як другу державну мову, а точніше в те, що вона буде першою і єдиною, а головне – вони щиро вірять, що замість поганих, чужих політиків, потрібно будь-якими, навіть самими аморальними та злочинними, шляхами привести до влади своїх і тоді майже царство небесне на землі їм гарантовано вже сьогодні. І коли їх спіткає розчарування в певних політиках, вони починають вірити в інших, але з тим же несамовитим оптимізмом.

Другою сумною тенденцією є те, що головна мета використання популізму – це можливість дорватись до державної власності, за рахунок якої можна збагатітись, а там хоч потоп. І тоді, коли цю ненажерливу істоту спробують відірвати від цього "корита", вона починає кричати до нестями, що це її переслідують за боротьбу з "донецькими" бандитами, бандеровськими націоналістами, за те, що вона бореться з корупціонерами або комусь заважала красти тощо.

І третьою, може найбільш трагічною, тенденцією є те, що і ті, хто зараз роздає популістські обіцянки, і майже всі ті, хто розповідає наскільки поганий цей популізм, не має конкретної стратегії розвитку країни і професійно виписаних механізмів її реалізації. І воно їм і не потрібно. Не для того вони хочуть бути при владі.

P.S.

Прочитавши відгуки дописувачів, змушений зробити цей єдиний коментар.

У прихильників Юлії Володимирівни надзвичайно розвинутий умовний рефлекс. Достатньо лише натяку, що ті чи інші критичні зауваження можуть стосуватись і пані Тимошенко, як вони готові облаяти таку людину останніми словами. Жовч та активне слиновиділення поглинає усю їх сутність, і до уважного прочитання, написаного автором, вони вже абсолютно не здатні. В той же час, хочу підкреслити, що коли я писав цей пост, то не мав на увазі конкретно пані Тимошенко, а лише вказував на вкрай негативні тенденції розвитку суспільства. А саме:

1) на сьогоднішній день більше 60% громадян України має право на ті чи інші соціальні пільг, і за даними соціологів абсолютна більшість цих громадян вважає, що вони потребують цих пільг і держава має їх їм надати;

2) політики усіх мастей активно використовують цю затребуваність переважної частини громадян у своїх цілях, спрямованих на можливість за рахунок публічної підтримки цих настроїв отримати владу та використати її для власного збагачення;

3) надзвичайно значна частина громадян країни готові на особисті не зовсім чесні вчинки або готові підтримати та виправдати такі дії інших осіб, якщо вони сприятимуть приходу до влади любих їм політиків;

4) жодна скільки не будь значна політична сила в України не має власної стратегії розвитку країни; при цьому мова йде не про набір гасел і ідей, інколи дуже навіть не поганих, а про сукупність продуманих цілей, яких прагне досягти ця політична сила при реалізації цієї стратегії, послідовність досягнення, механізмів та строків її реалізації тощо.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.