Про помилки, юристів та економістів

Скажу відверто, писати цей коментар, тим більш сьогодні, я не збирався, але мене трошки дістали. Почалось з того, що "УП" розмістила мою статтю "Чи потрібно поспішати із введенням кримінальної відповідальності за публічне заперечення Голодомору, як геноциду українського народу" (http://pravda.com.ua/news/2008/1/22/70184.htm), яка була написана і відправлена УП ще на початку грудня 2007 року. В ній вкралась прикра помилка. "Конвенція про попередження злочину геноциду і покарання за нього" була названа Женевською, хоча насправді вона була затверджена 9 грудня 1948 року на 179-му пленарному засіданні Генеральної Асамблеї ООН. Інколи трапляються і не таки суто технічні казуси, але один з дописувачів почав не тільки докоряти мені за цю помилку, а ще і ще казати таке: "а економіст Кушнірук, можливо, щось знає про інтертемпоральні проблеми у праві, тим більше у міжнародному? Чому з приводу складних тем (а кваліфікація злочину геноциду – це складно, шановні) висловлюються аматори? Звідки така впевненість у своєму праві висловлюватися про речі, в яких не тямиш?

Висновок простий: читайте, шановні, статтю доктора наук з міжнародного права Мережка, яку УП надрукувала днями. Навчайтеся і думайте."



Якщо б не це, я міг і не звернути увагу на статтю пана Мережка (http://www.pravda.com.ua/news/2008/1/18/69958.htm).

Але от ці закиди та сама стаття пана Мережка спонукала мене висловитись.

По-перше, маю звернути увагу, що у своїй статті я писав:

"Вони (тобто аргументи щодо заперечення Голодомору актом геноцидом – Б.К.) потребують широкої професійної дискусії в середовище юристів і політологів. І хоча в нашому випадку, поступове визнання міжнародним співтовариством Голодомору, як геноциду українського народу, це скоріше морально психологічна підтримка Україні, ніж дія, яка матиме юридичні наслідки та призведе до відповідальності будь-якої особи чи держави, важливо, щоби аргументація щодо геноциду українського народу була, як можна більш юридично коректною та мала чітку логіку.

"Не претендуючи на абсолютну істинність своєї думки, спробую висловити певні аргументи на користь того, щоби все ж таки розцінювати Голодомор саме як геноцид українського народу".

Таким чином я підкреслив, що ця тема потребує професійної дискусії юристів і політологів, і лише висловився "щодо певних аргументів на користь того, щоби все ж таки розцінювати Голодомор саме як геноцид українського народу".

Але я, мабуть, не взявся би писати цей коментар, якщо б не стаття шановного пана Мережка, тим більше, що саме її мені поставили за взірець професійності. Хочу прокоментувати декілька тез цієї статті.

Сперечаючись з Президентом України Ющенко, пан Мережко робить спроби довести, що введення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору не вкладається у рамки Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р. та практики Європейського суду з прав людини і тут же пише:

"Прихильники прийняття законопроекту Ющенка часто посилаються на досвід Німеччини, в якій заперечення Голокосту прирівнюється до карних злочинів. Однак при цьому забувають, що криміналізація заперечення Голокосту в Німеччині (втім, так само як і в Польщі) була значною мірою даниною політкоректності, оскільки значна частина німецького народу в період Другої світової війни активно брала участь у здійсненні Голокосту."

Вчитайтесь, з одного боку, пропозиція Ющенка не вкладається у рамки Європейської конвенції про захист прав людини й основних свобод 1950 р. та практики Європейського суду з прав людини, але з іншого, пан Мережко виправдовує наявність криміналізації заперечення Голокосту в Німеччині (втім, так само як і в Польщі, Австрії, і взагалі ще в 10 європейських країнах) тим, що це мовляв "була значною мірою даниною політкоректності". І, мабуть, згідно цієї політкоректності у Австрії у 2006 році був засуджений англійський історик Девид Ірвинг.

Чи не здається в цьому випадку пану Мережку, що його юридична аргументація якось розтягується до безмежжя, а фаховий рівень правознавців цих десяти країн нижче самого пана Мережка.

Іншим цікавим прикладом професійності пана Мережка можна назвати наступну цитату:

"До речі, надавши звання Героя України Роману Шухевичу і закликаючи реабілітувати ОУН-УПА, президент Ющенко не тільки продемонстрував усьому світові, що героєм народу може бути військовий злочинець, але також, власне кажучи, порушив Європейську конвенцію про незастосування терміну давності до злочинів проти людства і військових злочинів 1974 р."

Цікаво було б дізнатись, де і яким судом Роман Шухевич був визнаний військовим злочинцем. Наскільки мені вистачає моїх правових знань, військовим злочинцем будь-яку особу може визнати лише суд. І якщо такого рішення суду не має, то подібна заява пана Мережка, м'яко кажучи, не зовсім політкоректна. До того ж перед тим як прийняти рішення про надання Героя України Роману Шухевичу, співробітниками СБУ та українськими істориками була проведена величезна кропітка робота по перевірці усіх фактів, які б могли поставити під сумнів доречність такого рішення Президента України. Цікаво, перед тим як робити подібну заяву, чи звертався пан Мережко до відповідних співробітників СБУ та істориків. І чи не забув доктор юридичних наук Мережко, що кидати звинувачення будь-кому можна лише при наявності документально підтверджених доказів.

І останнє. У своїй статті я висловився проти передчасного введення кримінальної відповідальності за заперечення Голодомору як актом геноциду, але при цьому я переконаний, що таку відповідальність у подальшому потрібно буде вводити. І причин для цього я бачу дві. Заперечення Голодомору як акту геноциду, по-перше, ображає пам'ять мільйонів людей, що загинули в ті часи саме в результаті цілеспрямованих дій, здійсненних на етнічній основі комуністичним керівництвом Радянського Союзу; по-друге, надає можливість комуністам у подальшому пропагувати (з різною аргументацією) подібні методи комуністичного будівництва, що створює ідеологічні передумови для здійснення подібних злочинів у майбутньому.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.