Перевибори в Києві та спроможність вчитись на власних помилках
18 березня 2008 року Верховною Радою такі була прийнята Постанова про проведення позачергових виборів Київської міськради і столичного міського голови. Юлія Володимирівна довела, що на "важливі аргументи", які валізами розносила команда Черновецького по різним кабінетам, можуть знайтись інші, не менш переконливі за розміром, аргументи, великими цінителями яких є керівництво компартії. Отже виборам бути!!!
Але уся радість від проведення позачергових виборів може дуже швидко зникнути, якщо керівники основних політичних партій і, перше за все, кияни не зроблять з попередніх виборів необхідних висновків. У зв'язку з цим хочу висловитись з приводу того, про що потрібно пам'ятати, щоби знову не вляпатися в халепу, в якій опинилися кияни.
Перше, потрібно усвідомлювати, що списки депутатів київської міськради, як і раніше, будуть формувати десь у вищих партійних кабінетах. Тобто не факт, що в них ми знову не побачимо велику купу бізнесменів, які купуватимуть місця в прохідних частинах партійних списків не заради блага народного, а задля збільшення своїх статків. Показником щирості бажання тієї ж пані Тимошенко подолати тотальну корупцію київської влади буде слугувати те, скільки діючих бізнесменів ми побачимо в виборчому списку БЮТ. Те ж саме стосується і списків НУ та НС, а також блоку Кличка. Що було, наприклад, зі списком БЮТ у 2006 році, всі мабуть пам'ятають. Тоді нам розповідали, що бізнесменів беруть з метою перевиховання. Подивимось, що нам розповідатимуть зараз.
Друге, необхідно розуміти, що команда Черновецького не сиділа ці два роки склавши руки. Одночасно з тотальним розкраданням комунальної власності та коштів міського бюджету, всупереч інтересам розвитку міста та знекровлюючи міській бюджет, здійснювалась роздача грошової допомоги пенсіонерам. Слід очікувати, що ці доплати команда Черновецького зробить головним козирем своєї передвиборчої кампанії, і саме соціально незахищені версти киян будуть їх головною електоральною базою на виборах міського голови. Тому надзвичайно важливо не тільки роз'яснювати цим людям, що, роздаючи копійчані доплати, сьогоднішні київські можновладці в тисячі разів більше поклали собі в кишеню, але і максимально залучити до участі в голосуванні молодь.
Третє, потрібно пам'ятати, що Леонід Чернівецькій став мером багато в чому завдяки розпорошенню голосів виборців між Віталієм Кличком та Олександром Омельченко. Тому вкрай важливо не зробити тієї ж дурниці і домовитись щодо єдиної кандидатури на місце міського голови від БЮТ, НУ, НС та блока Кличка. При цьому було б розумно, щоби цією кандидатурою став саме Кличко, як особа, що має найвищий передвиборчий рейтинг. При цьому необхідно публічно, ще до висування єдиної кандидатури, домовитись про команду, з якою буде працювати наступний мер і озвучити її персональний склад, хоча б на рівні заступників міського голови міста та визначення напрямків їх діяльності.
Четверте, потрібно визнати, що той параліч Києва, який ми маємо зараз, у більшості своєму є заслуга не стільки Черновецького, скільки пана Омельченка. Саме повна відсутність концепції розвитку міста та хаотично за хабарі роздана київська земля, є основною причиною того, що ми бачимо зараз в Києві. Кошмар від того, що наробив цей склад Київради та наш "космічний" мер, нам буде аукатись пізніше – у наступні п'ять – сім років. Отже команда кандидати в мери від демократичних партій має надати київській громаді переконливу програму розвитку Києва та перелік основних чітких недвозначних принципів своє роботи. Тільки у цьому випадку буде хоча б деяка віра в те, що ці люди хочуть прийти до влади в Києві не заради власного збагачення, або хоча б не тільки заради нього, а ще і для розбудови сучасної європейської столиці. І не просто якоїсь там столиці, а саме Києва. Не знаю як кого, а для мене найулюбленішого міста в світі.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
