Найгарячіша тема
Найгарячішою темою цих днів стало обговорення причини відсутності гарячої води в Києві.
Пані Тимошенко та пан Черновецький звинувачують в цьому один одного.
Не секрет, що обидва ці політики ненавидять один – одного, хоча насправді ненавидять, тому що дуже схожі: і за морально-етичними принципами поведінки, і по безмежному популізму, і по бездарності керівництва, один – Києвом, інша – урядом країни. Але киянам немає справи до усіх цих політиків, вони бажають зрозуміти, чому, навіть не маючи боргів за комунальні послуги, вони сидять без гарячої води, і що їх чекає далі.
За інформацією Міністерства з питань житлово-комунального господарства серед міст України Київ має одні з найгірших показників відшкодування собівартості виробництва житлово-комунальних послуг за рахунок тарифів, що діють в місті. Як наслідок в Києві по базовому підприємству рівень відшкодування тарифом собівартості виробництва складає: по теплопостачанню 52,6% проти 76,9% в цілому по Україні; по водопостачанню – 68,7% проти 86,7% по Україні; по водовідводу – 52,3% проти 88,9 по Україні.
І це перша причина ситуації, що склалася. В результаті популізму і небажання протягом багатьох років підвищувати комунальні тарифи, київські мерія і Київрада провокували збільшення обсягу грошових коштів, які необхідно було щорічно компенсувати за рахунок міського бюджету. При зростанні економічної кризи і зниженні доходів міської казни, грошей на подібну компенсацію вже просто не вистачає.
Друга, куди значуща, причина полягає в тому, що існуюча система функціонування комунальної сфери в Україні в цілому, і в Києві зокрема, приводить до величезних додаткових витрат газу, тепло, і води, які втрачаються з труб, що давно проржавіли і погано ізольовані.
Так, наприклад, в Києві тепло і водо мережі знаходяться у власності міської громади, але при цьому передані в довгострокову оренду Київенерго і Київводоканалу, а у них немає ні зобов'язань, ні бажання, ні можливостей їх реконструювати, а йдеться про необхідність інвестування мільярдів та навіть десятків мільярдів гривень. При існуючому стані мереж тепло і водопостачання, який тільки погіршується, та зростанні безповоротних втрат води і тепла, собівартість цих послуг зростатиме навіть без зростання ціни на газ, вугілля, мазут.
І це все без врахування ще більш катастрофічного стану будинкових тепломереж і низького рівня утеплення будинків, із-за чого також щорічно втрачаються сотні мільйонів гривень.
Ну а що ж нас чекає далі? А далі, без негайного реформування всіх стосунків в комунальній сфері, ситуація буде ще гірше. Із-за обвального падіння курсу гривни до долара, за що окреме спасибі нашому уряду і Нацбанку, навіть без зростання цін на газ з боку Росії, неминуче різке зростання витрат на купівлю газу у всіх теплокомуненерго. А значить необхідно буде або збільшувати в рази тарифи на послуги водо- і теплопостачання, або дотувати їх за рахунок коштів місцевого бюджету, що неможливе у зв'язку з обвальним падінням доходів місцевих бюджетів у наступному році, або відключати подачу гарячої води і обігрівати будинки значно нижче за норматив. І все це під акомпанемент взаємних звинувачень Юлії Тимошенко і мерів міст.
Так і будемо жити далі, поки не зрозуміємо, що всі сьогоднішні політики з їх популізмом і економічним невіглаством ні до чого гарного країну не приведуть.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
