Передвиборча ''шиза'' знову покачала косити ряди українських політиків
Сморід виборчих перегонів відчувається все сильніше. Знову наші політики почали розкручувати теми мови, НАТО, виборності суддів, прийняття нової Конституції на референдумі, негайного переходу на контракту систему формування збройних сил, недопущення підвищення тарифів, бо у нас низькі зарплати тощо. Причому, чим менше політики розбираються в тій чи іншій проблематиці, тим більше галасливих заяв та демагогії і апеляцій до почуттів пересічних громадян від них можна почути. Людині, що розуміється на певних питаннях, дуже важко казати демагогічні дурниці, бо уся її внутрішня суть пручатиметься цьому. Якщо політик, як то кажуть, в темі, то йому дуже важко проголошувати дурниці зі щирістю в голосі. І навпаки, якщо політик абсолютно не розуміється на тих чи інших питаннях, то проголошувати дурниці йому вдається дуже навіть легко. Потрібно лише робити це палко та категорично, і головне – подавати свою позиція, як таку, що спрямована виключно на захист простих людей. І нічого, що наступна реалізація дурниць на практиці призводить лише до поглиблення кризових явищ в країні. Головне для усієї нашої, так званої, політичної еліти – це отримати владу й збагатитись, підписавши, як приклад, якийсь контракт з Газпромом, вкрай шкідливий для країни, але дуже вигідний для конкретної персони. А погіршення економічної ситуації, можна завжди списати на підступні дії з боку ворогів, які заважають цьому політику ощасливити народ. Ми ж пам'ятаємо – головне, щоб голос при виступі був завжди сповнений трагізму та переживання за народну долю.
Ці демагогічні дурниці настільки дістають мене, що я вже неодноразово був змушений публічно розбирати їх, пояснюючи в чому полягає безграмотність та демагогічність політиків, які їх проголошують. Так восени 2007 року я написав декілька блогів (дивись тут і тут) та статей, присвячених питанню абсурдності і неефективності виборності суддів, натомість запропонувавши свій шлях подолання непрофесійності та корумпованості суддівської системи.
Восени минулого року я був змушений написати статтю "Чому в Україні низькі зарплати", присвятивши її аналізу одній з найулюбленіших тем наших політичних демагогів: співвідношення цін і зарплат. Ця стаття пролежала в редакції УНІАН декілька місяців, бо редактор вважав, що вона не буде цікавою для читачів. Але коли вона таки вийшла, то викликала досить жвавий інтерес у відвідувачів. Виявилось, що досить очевидні, для мене як економіста, речі, погано зрозумілі і для наших "горе захисників народу", і для тих, кого вони так "захищають".
Нинішня передвиборна кампанія, крім вже знайомих для українського вуха тем, ознаменувалася появою нового демагогічного питання – неприпустимості підвищення пенсійного віку, тому що, мовляв, середня тривалість життя людей в Україні дуже низька.
В якості головного захисника простих людей, у нас, як завжди, виступила наша відома "захисниця", яка і втрачені заощадження обіцяла повернути протягом двох років, і армію перевести на контрактний спосіб формування з 2008 року, і виборність суддів запровадити. Зараз вона простих людей від поганого Пинзеника кинулась захищати, що пенсійний вік, начебто, пропонував підвищити. Пишу "начебто", бо від самого Пинзеника ніхто цього не чув. Але наша "захисниця" все рівно народ захистила, проголосивши, ось як тільки почнуть наші люди жити стільки, скільки в Японії, от тоді і будемо підвищувати вік виходу на пенсію.
Як раз після того, як цю тему почала наша пані розкручувати, до мене звернувся кореспондент одного ЗМІ з проханням допомогти з питаннями, з якими потрібно буде звернутись в інтерв'ю до дуже не рядового члена фракції БЮТ, що опікується в парламенті сферою економіки. Я надав декілька пропозицій, але крім того запропонував також задати питання щодо підвищення пенсійного віку. При цьому я порадив дотиснути і наполягти на тому, щоб цей член парламентської фракції БЮТ з олівцем в руках пояснив, якщо вже їх пані так проти підвищення пенсійного віку саме з причин низької середньої тривалості життя, то як же ця клята середня очікувана тривалість життя розраховується і від чого вона залежить. Як я і очікував, цей член "біло-червоного братства" палко підтримав позицію своєї "народної захисниці" щодо недопустимості підвищення пенсійного віку, але от відповісти на наступне питання про те, як же ця середня тривалість життя розраховується і від чого вона залежить, так і не зміг. Спробував уникнути відповіді, але під тиском кореспондента був змушений щиро визнати, що просто не знається на цьому.
Я навмисно уникаю прізвище цього конкретного члена фракції БЮТ, бо усвідомлюю, що розуміються у цьому питанні в цьому складі парламенту, дуже добре, якщо чоловік п'ять. Але при цьому усі "наші обранці" у будь-який момент будуть готові кинутись коментувати ці питання та виступити "на захист інтересів простих людей".
Отже розумію, що і з цього питання у найближчі дні буду змушений сідати і писати статтю на рівні економічного "лікнепу". В той же час думаю було б цікаво, якщо дописувачі спробували у блозі викласти свою версію того, як середня тривалість життя розраховується і від чого вона залежить. Тому що отримавши правильну відповідь на ці питання, можна буде зрозуміти, у чому полягає демагогічність та непрофесійність нашої "народної захисниці". Особливо чекаю "дружні" коментарі бютівських штабістів. Кожний з них може під ніками десятка дописувачів облаяти мене. Тільки добре, якщо вони все ж таки крім того спробують дати правильну відповідь на вказані вище питання.
До речі, я теж проти підвищення пенсійного віку саме зараз. Але чому – про це може напишу у відповідях на коментарі, чи вже безпосередньо у статті.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
