Про один лист, надісланий мною у січні 2008 року пану Єханурову
Я планував свій черговий коментар у цю середу присвятити позитивним новинам: перемозі донецького Шахтаря, у фінальному складі якого грало одночасно п'ять українських футболістів, талановитим громадянам нашої країни, що показують свої таланти у телешоу "Україна має талант". А так трапилось, що писати знову доводиться про пані Тимошенко, бо її вміння гучними звинуваченнями на чиюсь адресу відволікати увагу суспільства від власних м'яко кажучи не дуже моральних та не дуже законних дій, неперевершене. Тобто схоже спокою українським громадянам вона не дасть допоки в боротьбі за владу та власне збагачення не зруйнує країну.
Найбільш гучний скандал минулого тижня, пов'язаний з публічними звинуваченнями пані Тимошенко на адресу пана Єханурова. А вчора прочитав статтю Анни Григораш на сайті УП, в який висловлена думка, що після повернення наприкінці 2007 року Юлі Тимошенко на посаду прем'єр-міністра та призначення на посаду міністра оборони Юрія Єханурова, здавалось, сокира війни між ними зарито.
Проте, пише далі пані Григораш, перемир'я між Тимошенко і Єхануровим тривало недовго.
Насправді, все не так. Для пані Тимошенко Єхануров був найменш жаданою кандидатурою на посаді міністра оборони, бо вона чудово розуміла, що завербувати на свій бік не зможе, тому з першого ж дня шукала привід та можливість позбутись його.
Але, наскільки мені відомо, під час останніх її переговорів з Ющенком про склад уряду, для неї головною метою було не допустити на цю посаду міністра оброни пана Гриценко. При цьому Юля Володимирівна заявила Віктору Андрійовичу, що погодиться на будь-яку іншу кандидатуру. А в той час Президент мав свої причини бути незадоволеним надто самостійним паном Гриценко. До того ж той був на відомій нічній зустрічі наприкінці літа 2005 року, на якій обговорювалися варіанти тиску на Президента Ющенка аж до примушення його до складання президентських повноважень, у разі спроб відправити пані Тимошенко у відставку. І та історія додавала Ющенку причин недовіряти Гриценку. Використавши метод політичного ай-кі-до, Віктор Андрійович за допомогою Юлі Тимошенко позбувся Гриценка та домігся призначення цю посаду Єханурова, якому куди більше довіряв.
Якщо хтось забув, то нагадаю, що під час позачергових парламентських виборів Гриценко досить обґрунтовано критикував пані Тимошенко за популістську і відверто нереалістичну обіцянку запровадити перехід на контрактну систему формування збройних сил, вже починаючи з 2008 року. А пані Тимошенко тоді казала, що такого непрофесійного та неефективного міністра оборони, як Гриценко, в її уряді не буде.
Отак досить несподівано виникла кандидатура Єханурова на посаду міністра оборони, який сам дізнався про своє призначення лише за годину до голосування складу уряду в парламенті.
Публічний конфлікт між Тимошенко та Єхануровим надихнув мене розказати про один лист, який я через знайомих передав Юрію Івановичу на початку січня 2008 року. Якщо хтось захоче звинуватити мене, що цього листа не було, і я вигадав його лише у ці дні, то можу запевнити, що у мене є докази, що він написаний мною саме у січні 2008 року.
Інколи так буває, що я отримую інформацію про дії чи плани політиків, з якою не знаю, що робити. Ці дії та плани подекуди настільки аморальні, що нічого іншого, крім огиди, не викликають. В той же час, якщо та чи інша подія не трапилась, то нереалізовані у повній мірі плани таких політиків начебто і не підлягають публічному обговоренню. Але просто чекати, коли якесь паскудство трапиться, і вже потім засуджувати дії тих чи інших осіб, теж навряд чи правильно, тому в межах можливостей я стараюсь робити певні кроки, може інколи навіть достатньо наївні, щоб запобігти розвитку подій, які вважаю непорядними і неправильними. Прикладом такого свого підходу можу вважати лист Юрію Єханурову, написаний мною у січні 2008 року.
Міністру оборони України
Єханурову Ю.І.
Шановний Юрію Івановичу!
Нещодавно з джерел наближених до пані Тимошенко мені стало відомо про наявність піар-проекту, який має умовну назву "Труна солдата". Суть цього політтехнологічного проекту полягає у наступному. У разі загибелі від прояву "дідівщини" першого ж солдата, що буде призваний у весняному призові у лави збройних сил України, пані Тимошенко повинна виїхати особисто на його поховання. Там, одягнута у траурну сукню, вона, по-перше, має заявити що, міністр оборони погано виконує свою роботу і має негайно піти у відставку, по-друге, заявити, що загибель цього солдата лежить на совісті тих, хто не дав їй перевести з січня 2008 року збройні сили України на контрактний спосіб формування.
Усвідомлюючи весь цинізм подібного політтехнологічного проекту, а також розуміючи неможливість виключити ймовірність загибелі солдат саме від проявів позастатутних дій військовослужбовців, вважаю доречним порадити Вам здійснити певні кроки, спрямовані на упередження подібної піар-технології. Задля цього необхідно цілком таємно підготувати проект заяви міністерства оборони, в якому: висловити жаль у зв'язку з подібним інцидентом, впевненість у жорсткому покаранні усіх винних у цій трагедії, готовності залучити представників громадськості у розслідуванні цього злочину. Крім того у цій заяві, яка має бути оприлюднена у перші ж години після подібної події, потрібно також висловити категоричну впевненість, що жоден з політиків в уряді та парламенті не посміє влаштовувати політичні "гойцалки" на труні загиблого, використовуючи цю трагедію у власних цілях, а усі будуть сприяти максимальному збільшенню розмірів фінансуванні армії, з метою прискорення переходу на контрактний спосіб формування ЗСУ.
З повагою
Борис Кушнірук
P.S.
За ці майже півтора роки я мав нагоду побачити пана Єханурова лише один раз (минулою осінню) на одному з офіційних прийомів, який підійшов до мене і подякував за лист, бо спроби влаштувати цинічне піар-шоу у зв'язку із загибеллю одного з військових строкової служби таки були. Але ж недарма кажуть, хто попереджений, той озброєний, тому Юрію Івановичу вдалось вчасно загасити роздмухування скандалу навколо подібної трагічної події. Ще до цієї зустрічі і після неї з різних джерел я мав нагоду отримати підтвердження інформації про спроби розіграти цинічний сценарій, пов'язаний із загибеллю військового, з метою дискредитації як Єханурова, так і Ющенка.
Ось чому мене зовсім не здивувала остання спроба пані Тимошенко дискредитувати міністра оборони Юрія Єханурова. І річ не в тому, що присутні чи відсутні факти якихось зловживань у оборонному відомстві. Вони у тій чи іншій мірі присутні в кожному міністерстві та відомстві. Хоча шукати особисті проколи в роботі такого надзвичайно досвідченого бюрократа, як пан Єхануров, заняття не дуже вдячне. Хоча зрозуміло, що все залежить від того, яким чином подають суспільству інформацію про ті чи інші порушення, та яку мету переслідують. Я вже писав, що коли пані Тимошенко веде кампанію по дискредитації тієї чи іншої особи, то вона не має нічого особистого до неї, просто у цей час певна особа заважає їй домогтись монопольної влади в країні.
Зрозуміло, що у разі, якщо пані Тимошенко не вдасться за допомогою кремлівських можновладців переконати Януковича піти на формування великої парламентської коаліції та здійснення конституційного заколоту, пов'язаного з обранням Президента України у парламенті, то їй прийдеться йти на президентські вибори. А в цьому випадку військове відомство з двохсот тисячним електоральним контингентом позитивно налаштованим до неї, буде ой як не зайвим їй. До того ж не потрібно забувати про додаткові адміністративні та фінансові ресурси, які можуть бути задіяні завдячуючи міністерству оборони. І хто буде керівником оборонного відомства в цей час буде дуже важливим. Я вже не кажу про роль армії при спробах використати силові сценарії, у разі невигідних для пані Тимошенко результатів президентських виборів.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
