''Буря в склянці води'' з приводу інформації про відставку Дмитра Табачника
Днями відбулась подія, яка наробила багато галасу, причому не тільки в українських, але і російських ЗМІ.
31 серпня журналіст УНІАН повідомив, що на зустрічі з представниками ЗМІ глава Адміністрації Президента Сергій Льовочкін зробив заяву про ротації в уряді, в тому числі про безсумнівну відставку міністра освіти Дмитра Табачника.
Чесно кажучи, я не збирався цю подію коментувати, хоча, прочитавши блог Олександра Чаленка, хотілось порадити йому випити брому, можливо, навіть, подвійну дозу. Бо не можна так нервувати в зв'язку з ймовірної відставкою пана Табачника. Так, Дмитро Табачник такий весь з себе "малороській", а тому дуже любий пану Чаленку. Але відставка це абсолютно звичайна річ, яка неодноразово трапляється з державними чиновниками. І пан Табачник, зрозуміло, не виняток з цього правила. Навіть в часи, коли Леонід Кучма працював президентом в адміністрації президента Табачника, було зрозуміло, що це не назавжди. А зараз й поготів Дмитро Володимирович від цього не застрахований.
Отже писати я про це не збирався, але побачив, яка несамовита дискусія розгорнулась на "Телекритиці" з приводу того, чи правильно вчинив журналіст, оприлюднивши інформацію, яку Сергій Льовочкін повідомив в режимі "офф рекордз". Ця дискусія мене трохи здивувала та навіть розсмішила. Там багато красивих та пишномовних слів сказано, дехто навіть про любов до України згадав. Я не журналіст, тому ця дискусія для мене виглядає трохи надумаю та нещирою. Бо враховуючи рівень, наприклад, так званої, "джинси" в переважній кількості ЗМІ, є теми значно більш важливі ніж "розборки" з приводу того, чи має право журналіст оприлюднити заяву держчиновника, яка була зроблена в присутності трьох десятків журналістів.
Розмови про відставку Табачника з посади міністра освіти йдуть, мабуть, з першого дня після його призначення. Жодне призначення не викликало такого несприйняття з боку опозиції та значної частини громадськості, як це. До того ж не секрет, що його призначили на посаду міністра за прямого наполегливого прохання з Москви.
Зрозуміло, що в даному конкретному випадку значимість інформації про скору відставку Табачника полягає в том, що прозвучала з вуст не якогось там неназваного джерела. Це інформація від глави Адміністрації Президента, тобто об'єктивно від однієї з найбільш наближених до Президента України особи.
Пан Чаленко категорично заперечував у себе в блозі цю інформацію, мовляв, слова Льовочкіна не так зрозуміли. Хоча сам, наскільки я зрозумів, на цій зустрічі він не був. Але сам факт, що жодного заперечення цієї інформації, як від журналістів, які були на цій зустрічі, так і з Адміністрації Президента, ніхто не чув, то навіть незважаючи на відсутність аудіо запису, можна стверджувати, що пан Льовочкін сказав саме те, про що написав журналіст УНІАН.
Інша справа, що цікавим є, чому саме в такий спосіб була повідомлена ця інформація. Начебто від офіційної особи, в присутності не одного чи дох журналістів, а трьох десятків, але в той же час в режимі, який не дозволяє підтвердити цю інформацію з посиланням на аудіо чи відео запис, тобто створюючи тло такої собі неофіційності.
Зрозуміло, що ця інформація не могла з'явитись без погодження з Президентом Віктором Януковичем. Бо недовго би зміг працювати главою Адміністрації Президента людина, що дозволяє собі анонсувати відставку міністра, виходячи зі своїх міркувань та не маючи на це прямої згоди від першої особи в державі. А Льовочкін дуже досвідчена в правилах поведінки чиновників такого рангу, тому списувати його заяву на неточність та випадковість не варто.
Насправді, все доволі просто та цілком очевидно. "Медовий" період стосунків між Києвом та Москвою давно минув. Більш того все більше українських та російських експертів кажуть, що стосунки між реально першими особами України та Росії зараз може вже навіть гірші ніж вони були за президентства Віктора Ющенка. Тому "офіційна-неофіційна" інформація про відставку відкритого ставленика Москви Дмитра Табачника, який проводив відверто проросійську гуманітарну політику – це ще одна форма тиску на російських можновладців. Бо, зрозуміло, що наступник пана Табачника на посаді міністра освіти буде далеко не настільки любий Москві, і освітня політика буде куди більш проєвропейська.
Виходячи з цього можна доволі впевнено говорити, що саме такий формат повідомлення про відставку Табачника прямо передбачався. Тобто передбачалось, що ця інформація обов'язково буде оприлюднена в ЗМІ саме з посиланням на слова глави Адміністрації Президента. З одного боку, і намір про відставку пана Табачника висловлений доволі чітко, з іншого – у разі, якщо все ж таки вдасться домовитись з Росією, в першу чергу відносно змін умов газових контрактів (хоча, як на мене, зараз це здається вже майже неймовірним), можна буде потім наголошувати, що, мовляв, у всіх присутніх на тій зустрічі журналістів щось на мить зі слухом трапилось, тому вони не так зрозуміли і відставка не відбудеться.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
