В житті, попри все, достатньо позитиву, потрібно лише відчувати його
В нашому житті зараз мало позитивних повідомлень.
Але вчора я дивився обговорення між членами гугл-груп громадянської ініціативи "Новий громадянин" питання української музики в школах та можливість використання музичних дисків, які колись були виготовлені та розіслані в освітні заклади за ініціативою Миколи Томенка.
Серед листів я побачив, як на мене, дуже позитивний коментар активіста руху "Простір свободи" Тараса Шамайди.
Я звернувся до нього з пропозицією без жодних додаткових уточнень розмістити цей його коментар у себе в блозі. Вчора ввечері отримав відповідь: "А чому би ні?".
Простий життєвий позитив від Тараса Шамайди
"Я не тільки регулярно відвідую, але й дуже люблю школу, де навчається мій синочок-першокласник.
Щоправда це школа не звичайна, а вальдорфська, хоча й державна (школа "Софія" в Дніпровському районі). В ній дуже мало спільного з радянською школою. Ми не уявляли іншої школи для своєї дитини, і дуже задоволені.
Ось непогана стаття на УП про цю школу і педагогіку.
Щодо мови, то з кожним роком школа стає все більш україномовною. Принаймні в класі, де навчається наш син, все – лише українською (уроки, перерви, прогулянки, пісні тощо). Крім уроків німецької і англійської, звичайно.
Першого вересня – була лише жива музика і живий спів (це взагалі традиція вальдорфських шкіл – поменше "фанери", побільше творчості) у виконанні вчителів, батьків, дітей, друзів школи. Під кінець свята хором співали Моцарта.
Тут – фото з нашого 1 вересня.
В школі взагалі багато уваги приділяється як творчості взагалі, так і співу, музиці. Мій малий знає вже зо два десятки різних пісень, віршів, колядок (практично всі – або оригінально українські, або перекладені українською з німецької, підібрані вчителями зі смаком), днями першокласники почнуть вчитися грати на флейті. На шкільному концерті в кінці грудня більшість творів були українською (як і ведення), 1 чи 2 німецькою і одна колядка латиною.
При цьому дуже багато як учителів, так і ще більше – батьків – у побуті російськомовні, більшість дітей – теж. Так що школа для них – найбільш українське середовище. І українська мова в школі з'явилася не сама собою, і не через вказівки згори, звичайно, а з свідомої волі вчителів.
Підсумовуючи – диски для нашої школи не підходять, у нас практикується жива музика. І якщо це музика з текстами, то переважно вони українські, й підібрані зі смаком.
Це, звичайно, не типова ситуація, а виняток.
Вважайте це рекламою вальдорфської педагогіки і київської школи "Софія":-) "
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
