Відповідь Тарасу Кузьо
Пан Кузьо з приводу передвиборчої роздачі "слонів" з боку сьогоднішньої влади вирішив спитати: "Хіба це не популізм? Де ті, хто засудив популізм Юлії Тимошенко?"
Враховуючи, що Тарас Кузьо також напряму звертається до мене: "Борис Кушнірук – чому ти мовчиш?", – відповідаю.
Слід зазначити, що єдиним прикладом прямого популізму з боку Віктора Януковича в цьому випадку слід вважати обіцянку підвищити розмір прожиткового мінімуму в середньому на 14%. Правда, не зовсім зрозуміло, чи мається на увазі зростання всього протягом цього року, в тому числі з урахуванням вже передбаченого законом про держбюджет на 2012 рік, чи йдеться про додаткове зростання. Якщо це номінальне зростання в середньому за рік, то я не думаю, що воно так вже потішить найменш забезпечені верстви населення.
Що стосується інших напрямків соціальних ініціатив Президента Януковича, то їх неможна вважати популістськими. Вони є апріорі правильними. Питання лише в тому, що заважало цій владі їх почати реалізовувати протягом попередніх двох років? Очевидно, що нічого не заважало, крім відсутності політичної волі та професіоналізму можновладців.
Стосовно звичок до передвиборчого популізму з боку Віктора Януковича та Партії регіонів, то вони з'явились не сьогодні. Можна згадати куди більш кричущий приклад популізму, коли напередодні президентських виборів 2004 року вирішили платити пенсійні надбавки. Жах був в тому, що коштів в держбюджеті та бюджеті Пенсійного фонду на ці надбавки вистачало тільки до виборів, а після того "хоч потоп".
Пан Кузьо, схоже, не розуміє, що навів ще один приклад, який підтверджує думку, яку я вже декілька років пояснюю в своїх статтях та виступах. Представники сьогоднішніх політичних еліт, як ті, що знаходиться у владі, так і ті, що в опозиції, з морально-етичної та професійної точки зору практично однакові. Вони демагогічні, популістські та непрофесійні. Вони не хочуть проведення реформ в інтересах всього народу, вони не зацікавлені в розбудові громадянського суспільства, натомість їх влаштовує збереження масової бідності населення, бо чим бідніше громадяни, тим їх легше купити чи обдурити. Саме це є запорукою їх подальшого знаходження у владних кабінетах або в парламентських кріслах.
Якщо в цьому році українським громадянам не вистачить усвідомлення необхідності кардинальної зміни еліт, і знову оберуть до Верховної Ради тих, хто вже багато років поспіль неодноразово був при владі, і в опозиції, але принципово нічого не зробив для розбудови України як сучасної європейської держави, тоді ми будемо жити в існуючих злиднях та безвиході щонайменше до 2020 року. Бо саме ті, кого ми оберемо в цьому році до парламенту, реально визначатимуть ім'я наступного Президента України.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
