Порошенко – спадкоємець Януковича?
Довгоочікуване призначення Петра Порошенка на посаду Міністра економічного розвитку та торгівлі у п'ятницю 23 березня таки відбулося. Оприлюдненню Указу Президента Віктора Януковича передував коментар Петра Олексійовича на своїй сторінці в Facebook. Він спробував пояснити своє рішення, а також виклав основні напрямки діяльності, яким він збирається присвятити свою діяльність на посаді міністра в уряді Президента Януковича.
Більшість опозиційних політиків висловили жаль з приводу цього рішення пана Порошенко та назвали його помилковим. Головним аргументом на користь такої впевненості було те, що цим рішенням Петро Олексійович дискредитує себе в очах значної частини опозиційно налаштованих виборців. Крім того, провести будь-які серйозні реформи на своїй посаді він все рівно не зможе, натомість нестиме відповідальність за діяльність всієї системи виконавчої влади, підпорядкованої Президенту України.
Очевидно, що ніяких системних реформ ми вже не побачимо щонайменше до 2015 року, тому Президент Янукович та підпорядкований йому уряд втрачатиме довіру виборців. Більш того, ніяких системних якісних реформ та реальної боротьби с корупцією і не могло бути в умовах, коли верхівка виконавчої влади відверто займається розкраданням бюджетних коштів, "прихватизацією" за безцінь залишків державного майна, рейдерським захопленням за допомогою правоохоронних, податкових та судових органів приватних компаній. І Петро Порошенко це чудово розуміє.
В той же час було би наївно прискати, що такий досвідчений політик як пан Порошенко, прийняв це рішення не прорахувавши можливі негативи та позитиви.
Тому є сенс теж проаналізувати можливі наслідки цього рішення для Петра Олексійовича. І цей аналіз показує, що воно не несе жодних серйозних негативів для нього.
По-перше, одна з серйозних проблем для Партії регіонів полягає в дуже обмеженій кількості справді харизматичних політиків, які вміють піарити результати діяльності влади. Тобто навіть в тих випадках, коли є певні вдалі рішення діючої влади та позитивні результати діяльності і їх можна було би активно рекламувати, цього просто немає кому робити. Петро Олексійович в цьому може дуже суттєво допомогти уряду, а головне – собі. Можна бути впевненим, що навіть за обмежених повноважень пан Порошенко зможе свої кроки обставляти доволі непоганим піаром, який працюватиме, якщо не на підтримку всього уряду, то точно його особистого позитивного іміджу. Тому доволі сміливо можна стверджувати, що на своїй посаді він зароблятиме бали не тільки в очах виборців, але і бізнес середовища та представників іноземних держав.
По-друге, очевидно, що однією з умов домовленості між Петром Порошенко та Віктором Януковичем було те, що він, незважаючи на займану посаду, зможе балотуватись в одному з виборчих округів Вінницької області. Більш того, скоріше за все Петро Порошенко зможе провести по цій області щонайменше 6 депутатів, які будуть віддані особисто йому. Таким чином вже сходу він зможе отримати доволі важливий аргумент в боротьбі під парламентським сонцем. А в умовах формування пропрезидентської урядової більшості в новообраному парламенті ці 6-7 депутатських голосів будуть дуже не зайві для Партії регіонів та Президента Януковича. Більш того, Петро Олексійович розраховує, що саме його кандидатура на посаду прем'єр-міністра стане найбільш прийнятною для різних бізнес груп в парламенті, з якими не виключено прийдеться домовлятися Президенту Януковичу. Цю кандидатуру також цілком ймовірно підтримають в західних столицях. Крім того, серед опозиції також є доволі багато людей, які публічно чи не публічно, але не заперечуватимуть проти Порошенка в якості нового глави уряду.
Але можливо, що і це ще не все. Для тих, хто знайомий з паном Порошенко особисто, а також уважно слідкує за внутрішньополітичними розкладами, не секрет, що Петра Олексійовича ніколи не покидали президентські амбіції. І саме зараз не виключено, що цим рішенням він розпочав куди більш довгострокову гру.
Річ в тім, що в самій Партії регіонів, а також, що не меш важливо, в середовищі українських олігархів все більше чітко формується усвідомлення того, що другого президентського терміну у Віктора Януковича не буде. Тобто в принципі відсутній той обсяг адмінресурсу та фальсифікацій, який може допомогти Януковичу переобратися на другій термін. А це в свою чергу змушує їх замислитися над кандидатурою спадкоємця. Причому однією з головних проблем буде відсутність справді харизматичного політика, якого можна було провести на цю посаду.
Безперечно, можна зауважити, що і сам Віктор Янукович не має особливої харизми, що не завадило йому стати Президентом України. Але це скоріше було грою долі, яка всадила пана Януковича на цю посаду. Тоді склалися одночасно всі об'єктивні та суб'єктивні передумови для цього. Це і жорсткий конфлікт між Тимошенко та Ющенко, і глобальна економічна криза, яка дуже сильно накрила Україну, і несприйняття з боку значної частини виборців Заходу та Центру України політики постійного популізму Юлії Тимошенко та її загравання з Володимиром Путіним, вже не кажучи про газові угоди цих двох персон. Все це поєдналося зі значно більш згуртованим електоратом Віктора Януковича, який щиро вірив, що всі їх економічні проблеми та негаразди від "бандерівців" та націоналістів, які захопили владу в державі. І тому може навіть недолугий, але свій східноукраїнський політик, зможе подолати всі проблеми і "життя покращиться вже сьогодні". Але те, що спрацювало в 2010 році, вже точно не спрацює в Україні в 2015 році, а можливо і взагалі ніколи в майбутньому. Отже Партії регіонів та українському олігархату потрібен справді харизматичний політик. І кандидатура пана Порошенка може виявитися доволі вдалим вибором для них.
Причому для Петра Олексійовича розпочинати боротьбу за президентське крісло, знаходячись в Партії регіонів, буде значно зручніше. В цьому випадку він отримає практично автоматично підтримку всього адмінапарату, а також значної частини виборців Сходу та Півдня України. За таких умов пан Порошенко вирішує для себе ще одну проблему. Річ у тім, що в разі позиціонування себе в якості опозиційного політика, йому доведеться зіштовхнутися на одному електоральному полі особливо в Західній та Центральній Україні з Яценюком і, цілком ймовірно, з Тимошенко. Тобто для того, щоби позиціонувати себе в якості головного опозиціонера діючій владі Петру Олексійовичу доведеться витримати жорстку боротьбу за це електоральне поле ймовірно проти той таки Тимошенко. Що уявляє ця боротьба "без правил", впевнений, пан Порошенко добре пам'ятає з 2005 року.
Отже якщо буде реалізовуватися проект "спадкоємець престолу", то не виключено, навіть, що саме Петра Олексійовича ми зможемо побачити на чолі списку Партії регіонів та в кріслі прем'єр-міністра вже в серпні цього року.
Не виключено, що таке рішення буде обставлено з максимальним позитивом для пана Порошенка. Він публічно наполягатиме на застосуванні амністії для Тимошенко та Луценка, і ця вимога буде виконана. В цьому випадку і Янукович и Порошенко можуть вирішити декілька своїх проблем. Буде знятий доволі жорсткий зовнішньополітичний тиск. Порошенко майбутню критику з боку цих осіб зможе щиро подавати як чорну невдячність.
При цьому сам факт амністії не дає Тимошенко та Луценко права бути обраними народним депутатами. А значить можливості для активної політичної діяльності в них будуть суттєво обмежені. До того ж амністія по кримінальним справам, за якими ці політики засуджені, не закриває можливості активного розслідування інших їхніх дій. Тобто зайва активність може бути придушена постійними відвідуваннями прокуратури та суду.
На заваді такому розвитку подій може бути лише одна особа – сам Віктор Янукович. Він може ще досі перебувати в щирий впевненості, що зусиль наближених йому особисто людей вистачить для повторного переобрання на посаду президента. При цьому в оточені пана Януковича може не виявитись тих, хто готовий ризикнути та донести йому погану звістку про те, що він неминуче програє вибори, якщо намагатиметься йти до кінця. Більш того, якщо він не погодиться передати владу узгодженому з ним спадкоємцю, а програє в наслідок жорсткої боротьби, причому не виключено з людськими жертвами, тоді він та його сім'я ризикує втратити все, включно зі свободою та навіть життям. Причому, як вчить досвід, оточення здасть його доволі швидко, відчувши реальну загрозу.
Очевидно також, що чим далі відтягуватиме Віктор Янукович з рішенням про наступника, тим менше залишатиметься шансів для того, що той зможе вибороти перемогу.
Не берусь стверджувати, що ми станемо свідками саме вищеописаного варіанту розвитку подій.
В той же час мені здається, що варіант з роллю спадкоємця Віктора Януковича на президентській посаді обов'язково прораховувався досвідченим, жорстким політиком Петром Порошенко. Він не впадатиме в наївні спогади про Майдан кінця 2004 року. Політикам взагалі не притаманна звичка вдаватися в якісь сентименти. Будь-які майдани для них лише інструмент для отримання влади, а тому своє рішення пан Порошенко щодо посади міністра приймав, виходячи з жорсткого розрахунку реалізації своїх особистих амбіцій.
P.S.
Мабуть вперше в житті зіштовхнувся з тим, що мою статтю вирішило не оприлюднювати дуже поважне та шановане мною видання. Це при тому, що стаття дуже сподобалася. Але знаєте, політика...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
