Опозиція повинна змінити порядок денний!
Події останніх днів показують, що суспільству намагаються нав'язати штучні лінії поділу. Всі соціологічні дослідження свідчать, що мовна проблема стоїть на одному з останніх місць в переліку того, що дійсно турбує українських громадян поза залежності від регіону України. Очевидно, що і у владі,і в опозиції є доволі багато тих, хто хоче саме мовну тему зробити основною наступних парламентських виборів. Замість обговорення того, що було виконано та не виконано провладними та опозиційними народними депутатами, всі вони з піною у рота, з витріщеними очима будуть зображувати себе головними захисниками пересічних громадян різних регіонів України.
Те що "регіонали" мовний закон проведуть через парламент, в мене особливих сумнівів не викликає. Надто багато "тушок" було заведено в парламент вождями нинішньої опозиції. Але переконаний, що нічого доленосного цей закон в Україну не принесе. Були і більш страшні часи для України та української мови. З часів Петра Першого безліч жахливих негідників, куди більш небезпечних ніж Колесніченки, Табачники, Ківалови, цілеспрямовано нищили українську мову та носіїв цієї мови. Але як ті не змогли її знищити, так і ці тим більше не зможуть цього зробити. Намагання російських можновладців нав'язати російську мову в якості державної пов'язана з усвідомленням того, що вони втрачають Україну. Якщо ще п'ятнадцять та навіть десять років назад, на Сході та Півдні України справді існувала мовна проблема, особливо для людей старшого віку, то на сьогодні її не існує. В абсолютній більшості випадків ці особи після перегляду тієї чи іншої телевізійної програми чи кінофільму вже не зможуть навіть згадати на якій мові вони були. Це не значить, що "східняки" стають активними носіями української мови, але для них в побуті, буденному житті мовна проблема перестала існувати. Більш того певною мірою навіть підсвідомо вони відчувають себе зверхньо до своїх російських родичів та друзів, бо знають, хоча і далеко від досконалості, ще одну мову – українську.
Для мешканців Сходу та Півдня України внутрішньо українські проблеми, пов'язані з безробіттям, зростанням цін, тотальною корупцією, монополізацією економіки та нищенням у зв'язку з цим умов діяльності для малого та середнього бізнесу, беззаконням правоохоронців, значно важливіші ніж події в Росії.
Прийняття закону Ківалова – Колесніченка не зможе в короткий проміжок часу змінити на користь Росії баланс уваги українських громадян.
Переконаний, що громадські активісти та опозиціонери – справжні захисники прав українських громадян повинні змінити порядок денний проблем, що обговорюються в країні. Необхідно на всі заяви, так званих захисників російськомовних громадян, про існування мовної проблеми, казати, що вони шахраї, які відволікають увагу мешканців Сходу та Півдня України від справді нагальних проблем та невиконаних обіцянок щодо покращення життя, подолання корупції, створення умов для веденню бізнесу. Не варто вв'язуватися в мовну дискусії з Колесніченками, Бондаренками, Ківаловими. Вони тільки цього і чекатимуть, бо таким чином нав'язують обговорення тих проблем, які не є головними для українських громадян.
Головними темами виборів мають бути забезпечення повної прозорості діяльності органів влади та використання бюджетних коштів, наявності відкритих реєстрів прав власності на нерухоме майно, користувачів соціальних пільг. Необхідно замість мовної теми наполягати на обговоренні проблеми монополізації економіки, за допомогою чого наші олігархи знищують малий та середній бізнес та обкрадають щорічно на сотню мільярдів гривень українських громадян. Також ключовою має бути тема енергозбереження та енергетичної безпеки України.
Ну а щодо мовної тематики, то головне чого потрібно вимагати від Колесніченка, Ківалова, Бондаренко, щоби ті як держслужбовці спілкувалися українською під час виступів в парламенті, телебаченні, на публічних заходах. І влаштовувати їм публічні прочуханки та глузувати над їх інтелектуальною убогістю, бо вони просто не спроможні виконувати вимоги Конституції та закону про державну службу в частині використання державної мови.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
