Чи завжди ми захищаємо те, що варто захищати?
Мій давній знайомий Михайло Кухар написав на своїй сторінці в соціальній мережі Facebook коментар, який мені здається вартим передруку.
"Не меньше всех моих друзей переживаю за сохранение тех остатков облика "историчности" нашего города, которые у него еще остались. Но последние две акции его "профессиональных защитников" вызывают недоумение... Они противятся перестройке фасада Гостинного Двора и перекрытию стеклянной крышей его внутреннего атриума по пассажному типу, чтобы и зимой можно было посидеть в французских кафе. Им не нравится, видите ли, что там будет галерея бутиков. А то, что сейчас там галерея филиалов мелких обнальных банков и каких-то генделей с бесвкусніми вывесками на трескающемся фасаде им нравится... Но последний призыв к протесту против обустройства пляжей Гидропарка – строительства дорожек, ресторанов и частных пляжей на месте стихийных чебуречных и куч мусора – действительно удивили.
Так и хочется теперь воскрикнуть: Сохраним грязные обшитые белой пластиковой вагонкой гендели Гидропарка!) не дадим разрушить неповторимую атмосферу засранных пивнух брежневского периода! Так, да?))) или что вы там еще будете защищать в нынешнем Гидропарке?..."
P.S.
В цілому я з коментарем Михайла погоджуюся. На додачу можу згадати категоричну вимогу деяких активістів відновити "три історичні будівлі на Андріївському узвозі" (це ті, що були знесені на території колишньої фабрики "Юність"). Хоча йдеться про доволі примітивні радянські будівлі, побудовані наприкінці сімдесятих років минулого століття. Однієї з серйозних вад руху "Врятуємо старий Київ" є обмаль чи може навіть повна відсутність в ній професіональних архітекторів. Тому вимоги громадських активістів часто-густо носять емоційний, а не фаховий характер. Про що мені вже доводилося писати раніше.
Мені здається, що завдання громадських активістів має полягати не в тому, щоби зберігати все в тому вигляді, в якому воно є зараз. Нам потрібно публічне обговорення того, яким Київ має бути в 21 столітті. Інша справа, що київські можновладці не бажають такого професійного обговорення, до того ж рівень довіри до їх слів на надзвичайно низькому рівні. А тому в громадян, особливо громадських активістів, яким з ними доводиться стикатися майже не щодня, не має впевненості в щирості їх слів та дій. І без обрання міським Головою людини, що не пов'язана з нинішньою владою в країні, цю проблему вирішити точно не вдасться.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
