Сценарії 2015 року
Ще під час парламентських виборів 2012 року всі розуміли, що це лише прелюдія до президентських виборів, які мають відбутися в 2015 році.
Питання, хто ж стане переможцем на наступних президентських перегонах, задають зараз всі – від роботяг до представників бізнесу, ЗМІ, політичних аналітиків, іноземних дипломатів.
У зв'язку з цим дозволю собі викласти свій аналіз ситуації та зробити певні прогнози на події, що відбуватимуться до виборів 2015 року, а також певний час після них.
Ситуація на старті президентських перегонів
Спочатку трохи про загальноекономічну ситуація, що спостерігатиметься в наступні півтора роки до виборів. В економіці не передбачається якогось різкого погіршення.
Курс гривні намагатимуться штучно утримувати від девальвації, бо незмінність курсу гривні до інших валют населення сприймає як ознаку економічної стабільності. Підтримуватися золотовалютні резерви будуть за рахунок нарощування зовнішнього державного боргу. Поки що його розмір дозволяє це робити. Розраховуватися по цим боргам доведеться вже не цій владі.
Процес подальшої монополізації економіки та вичавлювання з внутрішнього ринку малого та середнього бізнесу продовжуватиметься. За таких обставин на покращення ситуації та поліпшення споживчих настроїв пересічних громадян і бізнесу розраховувати не варто.
Фактично, країна знаходитиметься в стані економічної депресії. До президентських виборів 2015 року на будь-які економічні реформи влада вже не наважиться.
Отже єдиним фактором, який може суттєво впливати на стан української економіки, є ситуація на світових товарних та фондових біржах. Але внаслідок глобальної економічної кризи протягом 2013-2014 років, ймовірніше за все, майже в усіх провідних економіках світу слід очікувати економічну стагнацію. Причому центральні банки США, Європи, інших провідних країн продовжуватимуть накачувати економіки грошима, чим самим намагатимуться не допускати глобального економічного обвалу. Хоча до піднесення світової економіки це теж не призведе.
Така атмосфера економічної безнадії в Україні, падіння реальних доходів переважної більшості громадян, подальше звуження кола осіб, яких можна відносити до середнього класу, ще більше розшарування суспільства, на фоні збагачення купки, пов'язаних з владою, олігархів та представників "Сім'ї", лише погіршуватиме ставлення населення до правлячого режиму та особисто Віктора Януковича. Це в свою чергу робитиме шанси Віктора Януковича на перемогу на наступних президентських виборах, навіть за допомогою фальсифікації, все більше примарними. Але про можливі варіанти спроб Віктора Януковича утримати владу трохи згодом.
Наодинці з "Сім'єю" проти всіх
Що ще, крім проблем в економіці, зростаючого незадоволення населення та втомою суспільства від правлячого режиму, грає проти Президента України Януковича?
Він своїми діями призвів до ситуації, коли ані в Україні, ані в за її межами немає сил, які були би зацікавлені в його збережені при владі.
В Україні на сьогодні практично відсутні сталі соціальні, політичні та бізнесові групи, які зацікавлені в продовжені керування країною Віктором Януковичем після 2015 року.
По-перше, в цьому не зацікавлена переважна частина населення, що не є дивним. На наступних президентських виборах голосування матиме ще більший протестний характер ніж на попередніх. Причому, вилучення із закону про вибори Президента України права "не підтримувати жодного кандидата", може зіграти з правлячим режимом злий жарт. Громадяни, прийшовши на виборчі дільниці та не отримавши можливості поставити відповідну позначку в бюлетені, проголосують за будь-кого, але точно не за діючого Президента України.
По-друге, в цьому не зацікавлена бюрократія. Корупція, що дозволена лише для верхівки владної піраміди, поєднана з жорсткими заходами проти тих, хто дозволяє собі брати хабарі "не по чину", не ділячись з тими, хто на горі, викликає відверте роздратування українського чиновництва.
По-третє, в цьому не зацікавлені переважна частина активу "Партії регіонів". Призначення на ключові посади в державі представників, так званої, "Сім'ї", всі достоїнства яких пов'язані виключно з наближеністю до самого Віктора Януковича чи його старшого сина, формує атмосферу відчуження в середовищі активістів "Партії регіонів". Вони не бачать власних перспектив при такій концентрації владних повноважень у чужинців з представників "Сім'ї". Вони значно більше виграють від поразки Віктора Януковича на президентських виборах. За таких обставин "Партія регіонів" безперечно зазнає значних втрат, але точно не зникне. Представники великого бізнесу, переважно зі Сходу України, будуть зацікавлені в ній і після відходу Віктора Януковича з владного Олімпу. А це створює перспективи для відновлення впливу тих партійців в "Партії регіонів", які зараз відсунуті на другорядні позиції, а то і взагалі на маргінес.
По-четверте, в збережені Віктора Януковича при владі не зацікавлені основні олігархічні групи. В умовах подальшої монополізації економіки, концентрації переважної частини активів країни у невеличкої купки олігархів неминучим стає їх перерозподіл в інтересах тих, хто виявиться сильнішим. За таких обставин зростаюча могутність олігархічної групи Олександра Януковича, що базується на владних можливостях Президента України Віктора Януковича, стає смертельною загрозою для всіх інших олігархічних груп. В разі перемоги Віктора Януковича на президентських виборах в 2015 року їх пожирання буде лише питанням часу. При тому що незадоволення основних олігархічних груп діями Віктора Януковича і зараз вже стає доволі помітним. Крім того, ці групи зацікавлені в потеплінні стосунків із Заходом, який не сприймає зростаючу корупцію та кримінально-авторитарний стиль управління країною з боку правлячого режиму на чолі з Віктором Януковичем. Для великого капіталу він стає тягарем, від якого за першої ліпшої нагоди намагатимуться позбутися.
Не зацікавлені в збережені влади в руках Віктора Януковича і за межами України. Що стосується позиції США та особливо європейських держав, то тут все більш-менш зрозуміло. Функціонування корумпованого та авторитарного режиму Віктора Януковича там не сприймають і цього особливо не приховують.
Позиція Росії щодо продовження повноважень Віктора Януковича після 2015 року визначається фактично одноосібно Володимиром Путіним, який не приховує свого презирства та, навіть, ненависті до нього. Це пов'язано з певним особистим комплексом Володимира Путіна, який двічі робив ставки на претендентів на президентську булаву і двічі програвав. В 2004 році він поставив на Віктора Януковича, а виграв Віктор Ющенко. В 2010 році поставив на Юлію Тимошенко, а виграв, несподівано для нього, Віктор Янукович. Але зрозуміло, що крім проблеми психологічних комплексів є більш серйозні причини. В Москві були впевнені в тому, що Віктор Янукович погодиться піти в орбіту Росії. Такі сподівання особливо посилилися після Харківських угод. Але виявилося, що це лише піррова перемога російських керманичів. Віктор Янукович, як, до речі, і його попередники, не бажає міняти булаву Президента України на крісло губернатора "малоросійської губернії".
Не бажають лягати під Росію також українські олігархи, які зацікавлені в збережені власного контролю над Україною. Ділитися впливом в Україні з російськими олігархами та російськими можновладцями не входить в їхні плани. Цей вплив забезпечує їм подальше збагачення. А подальше збагачення збільшує вплив.
Слід також відзначити ще один цікавий нюанс. Перемога Віктора Януковича в 2010 році та монополізація влади з боку "донецьких" фактично ліквідувала тліючий з початку проголошення української незалежності вогник сепаратизму на Сході та Півдні України, в збережені якого вкрай зацікавлена Росія. Мешканці цих регіонів усвідомили, що проблеми їхнього соціально-економічного становища пов'язані не з тим, що при владі в Києві знаходяться "бандерівці". До того ж в Криму прояви сепаратизму були придушені із застосуванням не тільки правоохоронних органів, але зусиллями "смотрящих", які дуже популярно пояснили, хто там тепер господар, і що буде з тими, хто цього не зрозуміє.
Ці цілком очевидні та прогнозовані події стали несподіваним відкриттям для Путіна та правлячого в Росії режиму. Там, схоже, ще й досі не втямили, що в силу об'єктивних причин в Україні фактично відсутні проросійські налаштовані впливові політики та політичні сили. А недалекоглядна російська політика, до того ж, постійно зменшує кількість тих, хто хоче пропагувати проросійський напрямок розвитку України.
Отже, збереження при владі в Україні Віктора Януковича абсолютно не входить в плани Володимира Путіна. Він розуміє, що єдиний в Україні хоча і не проросійські, але пропутінські налаштований, впливовий політик сидить в тюрмі та повернутися до активної політичної діяльності зможе лише після повалення режиму Януковича, а тому робитиме все, щоби це сталося якомога раніше.
Далі буде...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
