Сценарії 2015 року (частина друга)
Частину першу дивитися тут
Претенденти на булаву
В Україні вже формуються власні політичні традиції. В Україні, в силу особливостей національного характеру, на відміну від Росії, не може вискочити, як чорт з конопель, якийсь політик, що несподівано для суспільства стає реальним конкурентом на президентських виборах. Навіть, якщо це буде кандидат від влади, його розкручування потребуватиме декількох років публічної діяльності претендента на президентську булаву. Взагалі, показово, що в Україні три останніх президента України перед тим обіймали посаду прем'єр-міністра.
Ця ремарка потрібна, щоби визнати, що коло претендентів на президентську булаву вже добре відоме і нікого нового очікувати не слід.
Зрозуміло, що попри безнадійність становища Віктора Януковича, він залишатиметься одним з головних претендентів на президентську посаду в 2015 році. В нього зберігається, так званий, "ядерний електорат". За будь яких обставин він складатиме від 10 до 15 відсотків виборців. В інтересах діючого Президента України також діятиме адмінресурс. В першу чергу адміністративну прудкість проявлятимуть ті чиновники на місцях, які, починаючи з 2010 року, надмірно "засвітилися" в зловживаннях, корупції, фальсифікації парламентських виборів. Для них поразка Віктора Януковича загрожує слідством та судом. Крім того, задля перемоги Віктора Януковича будуть витрачені просто фантастичні фінансові ресурси. Вже зараз з'являються повідомлення про намагання команди нинішнього Президента України зібрати з великого бізнесу та бюрократії данину у розмірі до 3 млрд. дол. США, які будуть витрачені на рекламну кампанію, штатних агітаторів, технічних кандидатів, купівлю членів виборчих комісій, суддів тощо. Зрозуміло, що значна частина цих коштів буде банально розкрадена, але і з урахуванням цього, навіть, в США витрачають на президентську виборчу кампанію в рази менше.
Шанси Віктора Януковича вийти переможцем у президентських виборах також пов'язані з відсутністю єдиного кандидата від опозиції. На розпалюванню президентських амбіцій головних претендентів з опозиційного табору будуть викинуті значні фінансові ресурси. Саме, виходячи з розпорошеністю опозиції, існують плани провести президентські вибори в один тур. Все це пояснюватиметься бажанням зекономити бюджетні кошти. На додачу посилатимуться на приклад США.
У зв'язку з цим доречним буде нагадати, що свою першу перемогу на президентських виборах – над Джорджем Бушем (старшим) – Білл Клінтон отримав завдячуючи тому, що доволі значну частину голосів виборців, які традиційно голосували за республіканців, відтягнув на себе незалежний кандидат Рос Перо, за якого проголосувало 19% виборців (більше, ніж який би то не було кандидат від третьої партії з президентських виборів 1912 року).
Враховуючи, що "Сім'я" зацікавлена, щоби Віктор Янукович йшов до кінця, інших кандидатів з провладного табору очікувати не слід. Ця зацікавленість пов'язана з тим, що як тільки з'явиться новий кандидат від влади, діючий президент стане "кульгавою качкою". Вся бюрократія та бізнес переорієнтуються на нового провладного кандидата. А тоді практично всі представники "Сім'ї" втратять існуючий вплив та можливості для особистого збагачення. Тому вони до останнього переконуватимуть Віктора Януковича в його перемозі, навіть тоді, коли в це вже не віритиме ніхто.
Від опозиції за президентське крісло можуть сперечатися лише троє: Арсеній Яценюк, Віталій Кличко, Олег Тягнибок.
Не зможе на цих виборах реально конкурувати з провладним та опозиційним кандидатами представник третьої сили. Вибори будуть жорстко детерміновані по осі "влада – опозиція". Тому претендувати на перемогу у виборчих перегонах зможе лише Віктор Янукович та один з кандидатів від опозиції. Розмови, що в другий тур можуть вийти два кандидати від опозиції, не дуже коректні. На електоральному полі Президента Януковича немає тих, хто зможе відібрати в нього значну частину голосів. Там не відбуватиметься розпорошення голосів виборців. Теоретично дещо "відкусити" в нього зможе Петро Симоненко, але в силу його особливих стосунків з "регіоналами" буде знайдено варіант, який би не допускав розвитку негативного для Віктора Януковича сценарію. Якщо буде вкрай потрібно, Симоненко, навіть, свою кандидатуру з президентських перегонів зніме.
Зрозуміло, що влада робитиме все, щоби продовжував піаритися та брав участь у президентських виборах, наприклад, такий собі "блазень президентського двору його Януковича величності" Олег Ляшко. Але немає підстав очікувати, що він зможе відібрати у опозиції скільки не будь суттєву кількість голосів. Хоча при однотуровому голосуванні і він буде корисним для влади.
Три опозиційних богатиря
Ключовою відмінністю президентських виборів 2015 року з виборами у 2004 році є те, що тоді безальтернативним кандидатом від опозиції був Віктор Ющенко. Жоден інший опозиційний кандидат, навіть близько, не міг змагатися з ним в електоральний підтримці виборців. І ця безальтернативність змушували всіх опозиційних політиків, незважаючи на власні амбіції та інтереси, групуватися навколо головного кандидата від опозиції.
Зараз ситуація зовсім інша. В реальності є три опозиційні кандидати, що мають доволі високий рейтинг популярності. Жоден з них не втратив ще шанси стати найбільш рейтинговим кандидатом опозиції. Тому зніматися на користь іншого, принаймні поки що, ніхто з них не бажає. В той же час необхідність йти на вибори з єдиним кандидатом від опозиції – це очевидна важлива передумова подолання правлячого режиму. Цього очікують виборці. І тиск суспільства з цього приводу на всіх трьох кандидатів почне зростати з осені 2013 року. Той з них, хто пручатиметься цим суспільним очікуванням, почне втрачати популярність виборців.
Заява Тимошенко, що при двохтуровому голосуванні не слід вже зараз визначати єдиного кандидата від опозиції, і всі кандидати мають пройти в першому турі президентських перегонів такий собі народний праймеріз, виглядає, м'яко кажучи, не дуже щирою. Очевидно, якби вона брала участь в президентських перегонах, її позиція була би зовсім інша. Головна причина такої аргументації Тимошенко полягає в тому, що за умови визначення єдиного кандидата від опозиції опозиційні сили вже зараз домовлятимуться про післявиборчий розподіл влади без урахування її бажання втретє посісти в прем'єрське крісло. А в разі висунення в якості єдиного кандидата від опозиції Віктора Кличка на це крісло, зрозуміло, розраховуватиме Арсеній Яценюк.
Відкладання питання висунення єдиного кандидата від опозиції "на потім" зберігає для Юлії Тимошенко можливість вплинути на домовленості, які все рівно доведеться укладати опозиціонерам до дня президентських виборів.
Віталій Кличко
В найбільш вигідній ситуації зараз знаходиться Віталій Кличко. На сьогодні він має кращі шанси виграти у Віктора Януковича. Попри всі недоліки, пов'язані з недостатністю політичного досвіду та повну відсутність досвіду державного управління, в нього найвищий рейтинг серед опозиційної трійці. На його користь грає те, що він в цілому позитивно сприймається виборцями в усіх регіонах України. В нього, що дуже важливо, найнижчий серед основних опозиційних кандидатів антирейтинг. Враховуючи успішну спортивну кар'єру та спортивну популярність, Віталій Кличко має високий рівень впізнанності. Спортивні успіхи брата – Володимира Кличка – лише додають йому балів. Крім того, до нього найменше питань щодо походження статків. Навіть якщо намагатимуться звинуватити Віталія Кличка чи його брата в тому, що вони десь не сплатили якісь податки, це не впливатиме на його рейтинг. Українці в цьому питанні не є особливо правослухняними, а тому спортсменам та представникам творчих професій доволі легко готові прощати подібні порушення.
Важливим також є те, що українські виборці взагалі не очікують від кандидата в Президенти України якихось надмірних знань та досвіду. Вони очікують відчуття його схожості з ними та близькості до них. Вони найбільше сподіваються, що глава держави забезпечить справедливість. Інша справа, що уявлення про те, в чому вона полягає, у виборців може бути кардинально різним. Але в тому і має полягати досвід та вправність політтехнологів, щоби кандидат був уособленням справедливості, при цьому уникаючи конкретики та дискусій з цього питання.
Якщо брати до уваги виборчу кампанію, то важливою перевагою Віталія Кличка є те, що він цілком зможе розраховувати на свою популярність серед молоді, в тому числі, що вельми суттєво, на Сході та Півдні України. По-перше, при правильній побудові агітаційної кампанії (особливо в частині мобілізації), молодь готова буде піти і проголосувати за нього. Це може бути важливим електоральним ресурсом для Кличка. По-друге, саме представники молоді, особливо спортсмени, цілком ймовірно, стануть тими, хто захищатимуть результати виборів, особливо в проблемних для опозиції східних та південних регіонах України. Хоча, зрозуміло, щоби це сталося, передвиборчому штабу Віталія Кличка потрібно розпочинати активну роботу вже зараз.
Що ж до нестачі особистого досвіду управління державою, то завдання Віталія Кличка та його піарщиків полягатиме в тому, щоби переконати виборців в наявності в нього команди, яка може взяти на себе управління країною. Крім того в цьому випадку він зможе також говорити про наявність фахівців в інших опозиційних політичних силах, яким він в разі перемоги обов'язково пропонуватиме працювати, причому не на нього, а на країну.
Слід також відзначити, що на цьому етапі Віталій Кличко не втрачає електоральної підтримки, поводячись доволі обережно в контроверсійних питаннях, пов'язаних з мовою, національною історією, стосунках з Росією та Європою. В подальшому, і з боку влади, і з боку інших опозиційних сил, його провокуватимуть на визначення чіткої позиції в цих питаннях, тим самим розраховуючи, що це викликатиме негативну реакцію з боку виборців тих чи інших регіонів України.
За таких обставин Віталію Кличку буде доцільно зайняти більш жорстку позицію відносно влади. Особливо це стосуватиметься чітких пропозицій, за допомогою яких він реалізовуватиме гасло президентської кампанії 2004 року "Бандитам – тюрми". В цій виборчій кампанії воно сприйматиметься ще більш актуально.
Проти кандидатури Віталія Кличка в якості Президента України не заперечуватимуть і наші основні олігархи. З багатьма з них він особисто знайомий та має непогані стосунки. Більшість з них, не особливо афішуючи це, готові будуть брати участь у фінансуванні його передвиборчій кампанії. Позитивне ставлення до нього, як кандидата в Президента України, з боку олігархів пов'язано з тим, що вони впевнені, що при ньому, на відміну від інших претендентів, їм не загрожує перерозподіл власності. Віталій Кличко і сам не претендуватиме на значні шматки власності, які вже контролюються олігархами, і іншим навряд чи дозволятиме здійснювати надто гучні активні дії, що призводитимуть до відбирання активів. Теоретично, навколо чого виникатимуть конфлікти, стосується питань уникнення від оподаткування та виведення прибутків за межі України та боротьби за демонополізацію економіки. Але це довга позиційна боротьба з перемінним успіхом, в якій олігархи вже навчилися знаходити можливості для відстоювання власних інтересів за будь-яких обставин.
Якщо говорити про зовнішні сили, то з різних міркувань Віталій Кличко може влаштовувати, як лідерів західних країн, так і Росію. В Європі керівництво Німеччини, яке, мабуть, найбільш критично ставиться до європейських амбіцій України, в разі перемоги Віталія Кличка розраховуватиме, на найбільший вплив на нього. Хоча, з іншого боку, ставши Президентом України, Віталій Кличко, враховуючи величезну популярність в Німеччини, зможе напряму звертатися до німців з проханням про допомогу Україні в просуванні в бік повноцінного європейського статусу. І жоден німецький політик не ризикне, принаймні у відкриту, відмовити йому.
Проти перемоги Віталія Кличка не буде особливо заперечувати і Володимир Путін. Він сподіватиметься на можливість під час переговорів обігравати малодосвідченого Віталія Кличка.
Враховуючи, що об'єктивно саме Віталій Кличко є найбільш рейтинговим кандидатом опозиції, слід очікувати в найближчі місяці кроків з його дискредитації. В цьому буде зацікавлена, як команда Януковича, так і, цілком очевидно, команди інших опозиційних претендентів на президентську булаву. Зараз важко прогнозувати, наскільки Віталій Кличко виявиться "тефлоновим політиком". Але слід відзначити, що під час останніх парламентських виборів за допомогою звинувачень у співпраці з владою з боку, так званої, "Об'єднаної опозиції", рейтинг "УДАРУ" суттєво просів, і ця політична сила в підсумку не добрала, щонайменше, 4-5% відсотків голосів виборців.
Якщо заходи з дискредитації Віталія Кличка не даватимуть ефекту, цілком ймовірно намагатимуться використати інші заходи, спрямовані на недопущення його до участі в президентських виборах. За існуючою інформацією, як один з варіантів, розглядається можливість визнати Віталія Кличка таким, що не відповідає конституційної вимозі до кандидата в Президенти України про десятирічний термін проживання в Україні. Для цього планують використати данні прикордонного контролю про виїзд та в'їзд Віталія Кличка. Зараз важко прогнозувати, чи буде використаний цей варіант в боротьбі проти Віталія Кличка та чи принесе він очікуваний результат, але очевидно, що вся запекла боротьба проти нього ще попереду.
На сьогодні Віталій Кличко найбільш рейтинговий опозиційний кандидат в Президенти України. Це об'єктивний факт. Тому він буде зацікавлений в тому, щоби вимоги виборців, громадських активістів та опозиційних позапарламентських політиків щодо найшвидшого визначення єдиного кандидата від опозиції звучали все гучніше. Крім того, збереження лідерських позицій у виборчій кампанії, призводитиме до того, що саме навколо нього групуватимуться все більше політиків та політичних сил. А це ще більше сприятиме зростанню електорального рейтингу та віри в те, що саме він стане переможцем у битві за президентську булаву.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
