Сценарії 2015 року (частина третя)
Частина перша та друга.
Арсеній Яценюк
В найбільш складній ситуації в цій президентській виборчій кампанії опинився Арсеній Яценюк. З одного боку, він справді талановита людина, з доволі значним багажем знань та, попри свій відносно молодий, як для політика, вік, зі значним досвідом державного управління. Потенційно – це створює для нього значні можливості для того, щоби обіймати найвищі державні посади в Україні. З іншого – в нього є суттєві особисті недоліки характеру, які нищитимуть всі його позитиви та перспективи. Арсеній Яценюк має надзвичайно негативну для політика звичку псувати стосунки з оточуючим середовищем. Неприхована зневага до тих, хто в політичній ієрархії нижче за нього, постійно збільшує коло осіб, які перетворюються на його власних ворогів. Зараз в партії "Батьківщина" осіб, які ненавидять його, мабуть, навіть більше, ніж Януковича. Ця кількість вкрай негативно налаштованих до нього набуває критичного розміру. В той же час, президентська виборча кампанія потребує величезної команди прихильників, яка працює на перемогу та вірить своєму лідеру. За гроші цю віру не купиш.
Враховуючи, що в Адміністрації Президента України точно не бажатимуть бачити пана Яценюка в якості головного кандидата в Президенти України від опозиції (з потенційним прем'єром Тимошенко), там заходи з його дискредитації та подальшого розвалу парламентської фракції партії "Батьківщина" лише активізуватимуться. І конфліктність стосунків Арсенія Яценюка з депутатами власної фракції, з його невмінням, на відміну від Тимошенко, збільшувати коло прихильників, а не ворогів, лише сприятимуть зусиллям Банкової.
Пішовши на захоплення контролю над партією "Батьківщина" та ліквідацію партії "Фронт змін", Арсеній Яценюк грає "ва-банк", причому із заздалегідь передбачуваним програшем для себе. За будь-яких обставин. Для партії "Батьківщина" він не є, і не буде лідером. Причому не з точки зору "я начальник, ти дурень", а виходячи з реального лідерства в політичній партії. Лідером там є і залишатиметься Юлія Тимошенко, а Арсеній Яценюк лише тимчасовий регент, місцеблюститель. Навіть перемігши на президентських виборах, що на сьогодні виглядає вкрай нереалістичним, він зіштовхнеться з тим, що в нього, як Президента України, взагалі відсутня політична сила, на яку він зможе опертися. Очевидно, що в 2015 році, в разі перемоги будь-кого з опозиційних кандидатів, з тюремного ув'язнення буде звільнена Юлія Тимошенко. Вже не кажучи, що це за певних обставин може статися і раніше. В стислі строки вона повністю поверне собі контроль над партією "Батьківщина", витіснивши звідти всіх, хто прийшов туди з Арсенієм Яценюком чи перебіг на його бік. Що таке бути Президентом України без потужної власної підтримки в парламенті, кожний може оцінити, згадавши події 2005-2009 років.
Всім зрозуміло, що Арсеній Яценюк розраховує на партію "Батківщину" лише як на трамплін для потрапляння в президентське крісло. При цьому для нього у президентській виборчій кампанії особлива важлива особиста підтримка Юлії Тимошенко. Вона має стати тим прапором, з яким він хоче зайняти головний кабінет країни на вулиці Банковій. При цьому в нього з Юлією Тимошенко існує домовленість, що в разі його перемоги, вона обійматиме прем'єрську посаду. Це, за задумом Арсенія Яценюка, має бути головним стимулом для Тимошенко агітувати за нього. Але він може і прорахуватися. В разі очевидної переваги Віталія Кличка пані Тимошенко намагатиметься домовитися саме з ним про прем'єрську посаду. Як тільки це станеться, тут же зміниться її точка зору щодо доцільності визначення єдиного кандидата від опозиції. Арсеній Петрович за таких обставин зможе претендувати, в кращому випадку, і то тимчасове, на посаду першого віце-прем'єра. Амбіційний Арсеній Яценюк в якості першого заступника прем'єра Тимошенко – це ще те видовище. Можна буде лише ставки приймати, за скільки тижнів вони публічно пересваряться і пані Тимошенко проковтне, як той удав, Яценюка. Йому за таких обставин доцільніше вже буде отримати посаду Голови Верховної Ради України, залишившись взагалі без серйозного політичного впливу.
Зрозуміло, що для Віталія Кличка гарантії прем'єрства для Тимошенко створюватимуть величезні ризики. Якщо він призначить її прем'єром, то вже влітку – на початку осені 2015 року ми неминуче побачимо рімейк подій весни – літа 2005 року. Якщо ж пообіцяє, але відмовиться пропонувати парламенту її кандидатуру, то отримає такий вал звинувачень та бруду, в тому числі з боку представників ображеної протимошенківської громадськості, що зможе лише позаздрити Віктору Ющенку часів його президентства.
Ймовірніше за все, Віталію Кличку та його команді вистачить обережності з обіцянками для пані Тимошенко. За таких обставин в неї не буде іншого виходу, як надсилати суспільству повідомлення, що не може бути кращого єдиного кандидата на посаду Президента України від опозиції ніж Арсеній Яценюк.
Але якщо пану Яценюку підтримки Юлії Тимошенко не вистачить, щоби вибороти лідерство серед кандидатів від опозиції, то він ризикує опинитися в 2015 році у вкрай не завидній ситуації. Він цілком можливо зможе обійняти якусь високу посаду в уряді чи Адміністрації Президента України, але по суті практично автоматично випаде з ряду політиків першого рангу. За ним буде відсутня політична сила. А сам по собі він вже не сприйматиметься як перспективний політик, навколо якого бажатимуть гуртуватися ті чи інші політики та громадські активісти. За таких обставин третій похід на владний Олімп для нього може виявитися непосильним.
Олег Тягнибок
Ще в 2010 році мені, мабуть, першому довелося писати, що найбільш зручним спаринг-партнером Віктора Януковича за двохтурового голосування буде Олег Тягнибок. Він має виконати ту ж саму роль, яка в 2009 році була відведена лідеру комуністів Петру Симоненку. Саме задля цього протягом 2010-2012 років Банкова через підконтрольні електронні ЗМІ активно піарила діяльність Олега Тягнибока та ВО "Свобода". Інформаційним розкручуванням "свободівців" займалися також російські ЗМІ, які майже тотально контролюються Кремлем. Російські спецслужби зацікавлені в поширені радикальної націоналістичної діяльності цієї політичної сили. Вони цілком слушно розраховують, що це підживлюватиме протиріччя між різними регіонами та провокуватиме можливість дезінтеграції України.
Як показали подальші події, розрахунок тих, хто займався в "Партії регіонів" сприянням діяльності ВО "Свобода", в цілому виявився правильним. Ця політична сила тріумфально потрапила до парламенту. А це було важливою передумовою, щоби робити з Олега Тягнибока офіційного головного конкурента Віктора Януковича на президентських виборах 2015 року.
Навіть, якщо їм не вдасться витягнути Олега Тягнибока в лідери електоральних симпатій серед опозиційно налаштованих виборців, у команди Віктора Януковича існуватиме потреба в його подальшій розкрутці. Якщо відбуватимуться однотурові президентські перегони, опозиційні трійці доведеться домовлятися про єдиного кандидата. За таких умов єдиного опозиційного кандидата – Віталія Кличка чи Арсенія Яценюка – намагатимуться на Сході, Півдні та в Центрі України дискредитувати тим, що за нього агітує ВО "Свобода" та Олег Тягнибок. Те ж саме відбуватимуться після першого туру виборів за умови двохтурового голосування.
Враховуючи це, ближче до 2015 року слід очікувати зростання радикальної націонал-соціалістичної риторики "свободівців" та їх лідера.
Зрозуміло, що влада та спецслужби північного сусіда намагатимуться робити з цієї політичної сили "бабая". При цьому не обов'язково, що Олег Тягнибок, як лідер ВО "Свобода", бажатиме надто активнічати в націонал-соцалістичній ніші. Логіка потреби розширення електоральної бази вимагатиме більш політично поміркованого позиціонування. Бо далеко не всі, навіть серед тих, хто проголосував в 2010 році за ВО "Свобода", так вже поділяють ідеологію цієї політичної сили. Тому, якщо "свободівці" бажають, щоби не тільки їх використовували, але і вони вже впливали на перебіг подій, тоді їм доведеться думати, як ставати більш респектабельними. В той же час погляди та минуле основних політиків цієї політичної сили, а також потреба захищати радикально-націоналістичну нішу від намагань інших політичних груп її захопити, створюють для них певне прокрустове ложе, з якого вибратися без електоральних втрат буде доволі важко.
При цьому, із загостренням економічних проблем та посиленням поліцейського тиску з боку режиму Януковича попит на радикальні політичні сили зростатиме. Тому збільшення електоральної підтримки протягом наступних 5-7 років, навіть при збереженні існуючої націонал-соціалістичної риторики та дій лідерів цієї політичної сили, цілком можливе.
Ще однією проблемою для ВО "Свобода" є відчутна нестача фахових експертів в різних сферах соціально-економічного життя країни. Не багато висококласних фахівців з тих чи інших питань хочуть асоціювати себе з політичною силою, представники якої можуть робити скандальні расистські чи ксенофобські заяви. Це в свою чергу, по-перше, не дозволяє представляти себе політичною силою з потужною професійною командою. По-друге, це робить неможливим реалізовувати свої програмні цілі на практиці. Бо вони потребують їх оформлення у вигляді якісних проектів документів та потім аргументований захист. Показовим, у зв'язку з цим, є приклад з мовним законопроектом Ірини Фаріон. Він виявився настільки безграмотним з правової точки зору, що це лише зіграло на користь тим в Україні та її межами, хто зацікавлений в дискредитації ідеї захисту української мови та культури.
Враховуючи всі ці фактори, Олегу Тягнибоку, навіть при очевидній харизматичності, суттєво збільшити рівень електоральної підтримки до президентських виборів 2015 року навряд чи вдасться. Його особистий рейтинг є суттєво нижчим ніж ВО "Свобода".
Тобто, попри все, в цій опозиційній трійці він залишатиметься на третій позиції. До того ж надто активна участь у президентських перегонах 2015 року та небажання зніматися на користь більш рейтингового опозиційного кандидата може зіграти проти Олега Тягнибока та ВО "Свобода". Виборці, які бажають бачити єдиного кандидата від опозиції, цілком слушно звинувачуватимуть цю політичну силу в тому, що вона своїми діями грає в інтересах чинної влади. Що може відобразитися на результатах голосування на місцевих виборах восени 2015 року та наступних парламентських виборах.
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
