Сценарії 2015 року (частина четверта)
Частина перша, друга та третя.
Фактор Тимошенко
Зрозуміло, що до переліку кандидатів від опозиції можна додавати Юлію Тимошенко. Але її шанси не тільки вийти з тюрми, а ще і зняти судимість до 2015 року, виглядають суто теоретичними. Попри всі красиві та гучні заяви лідерів опозиції, ані в провладному, ані в опозиційному таборі немає особливо бажаючих побачити її на свободі та ще і в якості кандидата в Президенти України. До того ж влада, навіть в разі рішення Міжнародного суду з прав людини на користь Тимошенко, матиме можливість подавати апеляцію та тягнути час з підтвердження його в українських судах. Тобто президентська виборча кампанія мине раніше ніж завершаться всі юридичні перипетії навколо її кримінальної справи.
В той же час категорично виключати участь пані Тимошенко в президентських перегонах не варто. Річ в тім, що за умови однотурових виборів команда Віктора Януковича буде зацікавлена в розпорошеності електорату опозиції.
Зрозуміло, що Віталій Кличко, в разі першості серед опозиційних кандидатів, не зніматиме свою кандидатуру, а для Юлії Тимошенко, яка бажатиме реваншу, це буде, можливо, останній шанс стати Президентом України. За таких обставин не виключена ситуація, коли розпорошеність голосів виборців, що підтримають цих двох опозиційних кандидатів, дозволить Віктору Януковичу проскочити між "краплями дощу". Зрозуміло, що для реалізації подібного сценарію владі доведеться проводити повну реабілітацію Тимошенко по "газовій справі". Але враховуючи всі комплекси та фобії Віктора Януковича, віриться в подібний перебіг подій найменше.
Основні політичні інтриги протягом 2013-2014 років
Референдум
Протягом літа-осені 2013 року значною інтригою буде те, чи наважиться влада на проведення референдуму по зміні Конституції України. Такий крок виглядає не дуже ймовірним з декількох причин.
По-перше, правлячий режим справді націлився на укладання Угоди асоціації з Євросоюзом, яку планується підписати восени цього року. В цій угоді зацікавлений великий українській капітал. Попри всі прокльони, обґрунтовані та безпідставні звинувачення на його адресу, саме він є головною рушійною силою, що штовхає Україну в бік Європи. Підписання угоди також легітимізуватиме в очах Заходу правлячу верхівку. В разі ж проведення референдуму, який неминуче призведе до суттєвого загострення політичної ситуації в країні, на планах підписання цієї угоди можна буде поставити жирний хрест. Слід також взяти до увагу висновок Венеціанської комісії, яка знову підтвердила свою позицію щодо процедури внесення змін до Конституції України, яку в такому ж вигляді вже в свій час визначив Конституційний Суд України. Суть позиції полягає в тому, що зміни до Конституції України в обов'язковому порядку мають затверджуватися Верховною Радою України.
По-друге, попри впевненість влади у спроможності отримати підтримку населення України в питанні змін до Конституції України, все може піти не зовсім за її сценарієм. Сама підготовка до референдуму об'єднає опозицію та суттєво мобілізує протестні настрої виборців. Враховуючи постійно зростаючу непопулярність правлячого режиму, опозиції буде достатньо пояснити виборцям, що нинішні можновладці проводять референдум з метою увічнення свого панування. І не факт, що за таких обставин влада не отримає від громадян відкоша. А це вже остаточно поховає сподівання Віктора Януковича вдруге отримати президентство. Зрозуміло, що закон про референдум написаний таким чином, що фальсифікувати його результати можна буде надзвичайно легко. Але за умови проведення екзіт-полів, яким влада не зможе завадити, така фальсифікація стане надто очевидною, тому фальшовані результати не будуть визнані ані в Україні, ані за її межами.
Крім того, слід розуміти, що союзник "регіоналів" – комуністи – в цьому випадку точно не будуть на їх боці. Бо в разі скорочення чисельності парламенту та проведення виборів виключно за мажоритарною системою в них немає практично жодного шансу потрапити в парламент.
До речі, з урахуванням цих міркувань можна вказати і третю причину, чому влада скоріше за все не наважатиметься на проведення референдуму. Головною метою референдуму є проведення перевиборів та отримання підконтрольного Президенту Януковичу складу Верховної Ради. А для цього потрібно буде, навіть в разі позитивного результату референдуму, якимось чином прийняти зміни до закону про вибори (в частині скорочення чисельності народних депутатів та проведення виборів виключно за мажоритарною системою). І хто ж з цього складу парламенту за це голосуватиме? Уж точно не комуністи. Зрозуміло, що можна намагатися за допомогою референдуму ще і новий закон про вибори народних депутатів прийняти. Але це ще більше ускладнює для влади завдання пояснити виборцям, навіщо воно їм потрібно.
Отже, на сьогодні, проведення референдуму виглядає вкрай небезпечною для правлячого режиму авантюрою. А тому є кроком малоймовірним. До того ж, успішна операція з подальшого дроблення парламентської фракції "Батьківщини" дає можливість Банковій сподіватися на отримання підконтрольного парламенту і без ризикованих кроків з проведення референдуму.
Двох- чи однотурові вибори
Ще одна інтрига стосуватиметься того, за двох- чи однотурової системи відбуватимуться президентські вибори.
Кожна модель для правлячого режиму має свої переваги та недоліки. Переваги для влади однотурового голосування вже згадувалися вище. Але є і очевидний негатив.
В разі двохтурового голосування основні опозиційні кандидати, ймовірніше за все, вестимуть власні виборчі кампанії. А це неминуче створюватиме конфлікти між ними, що зможе використовувати в своїх цілях команда Януковича. Крім того ж якась частина виборців тоді взагалі може не піти до виборчих дільниць.
За умови однотурового голосування опозиційним кандидатам доведеться домовлятися про єдиного кандидата і тоді жодної критики на його адресу з боку опозиційного табору не звучатиме. Це також значно більше мобілізує виборців. Все це очевидно не гратиме на користь Віктора Януковича.
Чи очолить представник "Сім'ї" уряд?
Ще влітку минулого року більшість українського політикуму була впевнена, що зразу після парламентських виборів на посаду прем'єра буде призначений Сергій Арбузов. Але цього не сталося і, ймовірніше за все, ми станемо свідками унікального в українській новітній історії прикладу прем'єрського довгожительства Миколи Азарова. Зростання економічних негараздів лише створюватиме для нього можливості утриматися в кріслі прем'єра. Бо, по-перше, Сергій Арбузов, попри амбіції та самовпевненість, не зможе справитися з ними. До того ж його всерйоз не сприймають у парламенті. Декілька провальних для влади голосувань, де саме він виступав відповідальним за результат, наочне тому підтвердження. По-друге, чим ближче до президентських виборів наочніше вимальовуватиметься неминучість поразки на них Віктора Януковича, тим менше буде бажаючих так вже пов'язувати своє ім'я як головних діючих осіб правлячого режиму. Всі розуміють, що переможцю потрібно буде дати виборцям на публічне розшматування найбільш значних постатей режиму Януковича.
Чи відбудеться підписання Угоди про асоціацію з ЄС?
Сумніви щодо підписання Угоди про асоціацією з ЄС будуть триватимуть до останньої миті. Причин для цього доволі багато. Це і невідповідність дій нинішньої влади вимогам, які висувають до України керманичі держав-членів ЄС, це і складна геополітична гра багатьох країн ЄС, які намагаються ще до підписання Угоди використати цей переговорний процес для врегулювання стосунків між собою, зі Штатами та Росією. В той же час особисті політичні амбіції частини політичного істеблішменту ЄС, їх розуміння значення України для стратегічного розвитку Європи, інтереси великого капіталу країн ЄС та України, вплив США – все це сприятимуть її підписанню. Аргументом для керманичів держав-країн ЄС на користь підписання цієї Угоди може бути також те, що потім ще потрібно провести її ратифікацію в парламентах, а це точно процес буде доволі довгий і в кращому випадку завершиться лише в 2015 році. Тобто вже після президентських виборів в Україні.
Не вдаючись до детального аналізу всіх факторів, які визначатимуть долю цього документу, хочу висловити припущення, що російські можновладці так просто не спостерігатимуть, як Україна уходить з під їх впливу. Тому припускаю наприкінці літа – на початку осені здійснення масштабної провокації, яка матиме на меті дискредитацію чинної української влади. Що в свою чергу зробить неможливим для європейських країн підписання цієї Угоди з керівниками чинного режиму України. Нас може чекати якесь гучне вбивство відомого опозиціонера чи провідного українського журналіста та поява на цьому тлі плівок чи свідка у вигляді якогось чергового майора Мельниченка.
Річ не в тім, що хтось на Заході чи в Україні гарної думки про нинішнє українське керівництво і масштабна провокація її погіршить. Не думаю, що існують хоч якісь ілюзії, особливо серед європейців, щодо наших керманичів. Але в разі влаштування дуже гучного скандалу підписання Угоди стане для багатьох з них неприйнятним.
Конституційний Суд України: "Ай-я-яй, як ми помилялися"
Загроза поразки на президентських виборах штовхатиме Віктора Януковича до нетривіальних кроків. Одним з них може бути рішення КСУ, який, десь так наприкінці 2014 – на початку 2015 року, проголосить, що переглядає своє рішення 2010 року, яким було відновлено дію Конституції України зразка 1996 року. Формальним приводом для повторного розгляду цього питання може бути звернення до КСУ представників громадськості, знаних юристів, народних депутатів. Насправді, підстав для відміни того відверто антиконституційного рішення КСУ, в результаті чого відбулася узурпація влади з боку Президента України Віктора Януковича, більш ніж достатньо. Але за допомогою подібного кроку Віктор Янукович може намагатися зберегти контроль за виконавчою владою, навіть, в разі поразки на президентських виборах. За таких обставин у переможця президентських перегонів та представників опозиційних партій не буде іншого виходу крім блокування діяльності парламенту, намагаючись створити підстави для проведення дострокових парламентських виборів. В той же час, очевидно, що в такому сценарії розвитку подій буде найменше зацікавлений партактив "Партії регіонів". Їх цікавитиме не доля Віктора Януковича, а власна. Для них значно вигідніше проведення парламентських виборів в 2017 році. За цей час нова влада наробить достатньо помилок, щоби гнів виборців був вже не настільки сконцентрований на представниках "Партії регіонів". Виходячи з цього і великий бізнес, і найбільш впливові постаті "Партії регіонів", робитимуть все, щоби Віктор Янукович та його найближче оточення не змогли протягнути це рішення КСУ. Хоча і виключати його теж не варто.
Чи відбуватиметься підведення президентських виборів за конфліктним сценарієм?
Найбільш популярним є прогноз, що Янукович так просто владу не віддасть і Україну чекає жорстке протистояння з його режимом під час президентських виборів, особливо під час підведення підсумків голосування. Це цілком ймовірно. Але дозволю собі висловити припущення, що перехід влади може відбутися за значно спокійнішім сценарієм. Багато залежатиме від розриву в електоральній підтримці, яке матиме місце до дня виборів. Якщо воно буде більше 10 відсотків на користь кандидата від опозиції, то здійснити фальсифікацію результатів голосування буде доволі складно. До того ж в присутності величезної кількості іноземних спостерігачів. Враховуючи ставлення Путіна до Януковича, останній не може особливо розраховувати, що євразійські спостерігачі, на відміну від європейських та американських, будуть заявляти, попри масові факти фальсифікації результатів волевиявлення, що вибори пройшли чесно.
Слід також мати на увазі, що більшість апаратників на місцях, очікуючи поразку Віктора Януковича, не бажатимуть ризикувати та надто відверто брати участь у фальсифікації виборів. Тобто використання адмінресурсу та фальсифікації, безперечно, матиме місце, але не вони визначатимуть долю виборів.
Спроба ж піти на масштабну фальсифікацію та за допомогою сили утримати владу несе для сьогоднішніх можновладців, і особливо Януковича, надто великі ризики. Розвиток подій в світі, особливо в останні років десять, показує, що спроби утримати владу за допомогою сили завершуються вельми сумно для тих, хто це робить. Керманичі західних країн в силу багатьох причин не завжди готові зразу покарати відповідального за узурпацію влади та фізично насильство проти громадян, але пам'ять в них гарна і можливостей достатньо, щоби з часом це зробити. За таких обставин мало хто з оточення Віктора Януковича ризикне взяти на себе відповідальність за застосування сили проти протестуючих громадян, які неминуче вийдуть на вулиці в разі значної фальсифікацій виборів. Більш того, ще до дня виборів, більшість осіб з оточення Президента Януковича, включаючи, так званих, представників "Сім'ї", побіжать домовлятися про свою долю з кандидатом від опозиції. Ще і грошей дадуть на боротьбу зі злочинним режимом Януковича. А тому на них розраховувати Віктору Януковичу навряд чи варто.
Крім того доцільно не забувати про тваринний інстинкт самозбереження, який, слід визнати, є у Віктора Януковича. Слід пригадати його поведінку в часи буремних дев'яностих років на Донбасі, під час "помаранчевої революції" 2004 року та політичної кризи 2007 року. Кожного разу відмова від лобового зіткнення в кінцевому результаті грала на його користь. Що, що, а це Віктор Янукович усвідомлює добре. Тому я не виключаю, що він під тиском з усіх боків не буде впиратися до кінця, а спробує домовитися про свою долю із лідерами західних країн, Росії, та наступним Президентом України.
Заключна частина далі буде...
Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.
