Боротися з економічною рецесією потрібно за допомогою стимулювання кредитування реального сектору економіки

Днями мені подзвонив журналіст одного з видань та попросив прокоментувати фінансовий стан банківської системи та чи не загрожує їй повторення ситуації 2008 року.

Враховуючи, що це питання мені періодично задають не тільки журналісти, але і мої знайомі, а інколи на вулицях і зовсім незнайомі мені люди, спробую пояснити ситуацію, яка склалась зараз в банківській системі, посилаючись на данні банківської статистики.

Отже, за станом на 1 серпня 2013 року банківську ліцензію Національного банку України на здійснення банківської діяльності мали 177 банок України (публічні акціонерні товариства), один з яких мав ліцензію санаційного банку.

Капітал банків складав 178,4 млрд. грн, або 14,8% банківських пасивів. Статутний капітал банків – 178,6 млрд. грн.

Зобов'язання банків на 1 серпня 2013 року – 1029,0 млрд. грн.

Основні складові зобов'язань:

• кошти фізичних осіб – 411,8 млрд. грн, або 40,0%;

• кошти суб'єктів господарської діяльності – 216,8 млрд. грн, або 21,1%;

• міжбанківські кредити і депозити – 108,1 млрд грн, або 10,5%.

Структура коштів фізичних осіб у банках:

• строкові кошти – 325,2 млрд грн, або 79,0%;

• кошти на вимогу – 86,6 млрд грн, або 21,0%.

Активи банків України на 1 серпня 2013 року – 1207,5 млрд грн, загальні активи – 1343,9 млрд грн (різниця між цими двома цифрами – це резерви банків під активні операції).

Структура загальних активів банків

• готівкові кошти, банківські метали і засоби в Національному банку України – 4,8%;

• кореспондентські рахунки, які відкриті в інших банках, – 6,2%;

• кредити надані – 63,0%;

• вкладення в цінні папери – 10,3%, в т.ч. в ОВДП – 6,4%;

• дебіторська заборгованість – 5,7%;

• основні засоби і нематеріальні активи – 4,1%;

• нараховані доходи до отримання – 4,2%;

• інші активи – 1,7%.

Загальний обсяг залишків по кредитами в липні виріс на 4,0 млрд. грн, або на 0,5% (з початку року – на 3,3%) – до 836,3 млрд. грн, що було обумовлено приростом залишків, як в національній валюті на 0,4% (з початку року – на 3,8%), так і в іноземній валюті – на 0,6%% (з початку року – на 2,5%). За місяць залишки за кредитами, наданими юридичним особам, збільшилися на 0,5% (з початку року – на 3,9%) – до 650,4 млрд. грн, фізичним особам – на 0,4% (з початку року – на 1,5%) – до 185,9 млрд. грн

Це загальна інформація. Можливо, навіть, для когось нічого незначуща. А зараз трохи цікавіше.

Станом на 1.10.2008 року загальний розмір кредитного портфеля банків довівнював 566,002 млрд грн. Курс НБУ на ту дату – 486, 13 грн за 100 долл США. Таким чином, в доларовому еквіваленті розмір кредитного портфеля банків складав трохи більше 116,4 млрд долл США.

Загальний розмір депозитів фізичних осіб (як в гривнях, так і іноземних валютах) дорівнював 204,3 млрд грн. В доларовому еквіваленті – 42,03 млрд долл США.

На 1.08.2013 загальний розмір кредитного портфеля банків – 844,2 млрд грн. Курс НБУ на цю дату – 799,3 грн за 100 долл США.

Таким чином, в доларовому еквіваленті розмір кредитного портфеля банків трохи перевищував 105,62 млрд долл США.

Загальний розмір депозитів фізичних осіб складав 414,43 млрд грн. В доларовому еквіваленті – 51,85 млрд долл США.

Які висновки можна зробити з вищенаведеної інформації?

Українські комерційні банки останні півтора роки (2012-2013 роки), після трьох років збиткової діяльності (з 2009 по 2011 рік), пов'язаної з формуванням резервів під активні операції, показують прибуток. І це не може не радувати.

І хоча ситуації в банківській системи ще далека від оптимального рівня, але з точки зору стабільності, на сьогодні вона в найкращому стані з 2008 року.

Важливим є те, що обсяг кредитної заборгованності населення в іноземній валюті з 2008 року скоротився в 2,6 рази. Тобто, суттєво скоротилися ризики неповернення валютних кредитів для банківської системи в разі девальвації гривні. Враховуючи заборону валютного кредитування фізосіб, з часом ми, як страшний сон, забудемо про заборгованість населення в іноземній валюті, і ризиків, які це породжує для них самих, і для банків. Отже, повторення в банківській системі подій 2008 року українським громадянам не загрожує.

До речі, у зв'язку з цим доречно звернути увагу на такий показник, як чисті зовнішні активи банків.

В докризовий період вони активно залучали зовнішне фінансування. В результаті, коли восени 2008 року розпочалася активна стадія глобальної економічної кризи, а від'ємне сальдо зовнішньої торгівлі України було просто жахливим, значна частина українських банків опинилися на межі дефолту по зовнішнім зобов'язанням. На початку 2009 року чисті зовнішні зобов'язання банків на 226,1 млрд грн, або в 5 разів, перевищували їх зовнішні активи.

На сьогодні ситуація значно краща. Хоча зовнішні зобов'язання банків і зараз вище за їх вимоги, але лише в 1,5 рази. Більш того, загальним позитивом цих років можна вважати скрочення майже на третину валютного кредитування як такого.

Зростання доходів і прибутку банків пов'язане зі збільшенням обсягів кредитування.

Хоча і досі банківська система України ще не вийшла на докризовий (2008 року) рівень обсягів кредитування української економіки. При цьому депозити фізичних осіб вже перевищили докризовий рівень практично на 10 млрд долл США або більш ніж на 23%.

Очевидно, що вихід банків на стабільну прибуткову діяльність не лише забезпечує відрахування до держбюджету, але і є важливим стабілізуючим чинником ситуації в цілому в української економіки. Можна говорити про те, що банки суттєво скоротили проблеми зі своїми кредитними портфелями, які в них виникли в результаті обвалу, який переживала українська економіка в 2008-2009 роках. Тобто, у них з'явилася можливість активніше кредитувати бізнес та фізичних осіб. А українська економіка в цілому, і особливо суб'єкти підприємницької діяльності, потребують активізації кредитної діяльності банків.

Зараз саме від уряду та Нацбанку залежить створення сприятливих умов для підприємництва. Це багато в чому визначатиме, чи будуть вони надійними позичальниками українських банків.

Згадуючи роль Нацбанку, не можу ще раз не повернутися до питання облікової ставки та цільового рефінансування банківської системи. І хоча Нацбанк дослухався до порад експертів та пішов на зниження ставки рефінансування, очевидно, що її рівень досі не відповідає ситуації в економіці. В умовах дефляції основну ставку НБУ можна і потрібно суттєво знижувати. Але це лише частина питання.

Нацбанк за допомогою рефінансування має можливості стимулювати найбільш потрібні напрямки кредитування. Необхідно йти на значне цільове рефінансування банків, які кредитують заходи з енергозбереження, що здійснюються підприємствами, об'єднаннями співвласників багатоквартирних будинків та ЖБК.

Цей напрямок потребує декілька сот мільярдів гривень. Чекати лише приватних інвестицій не дуже розумно. Їх можна і потрібно стимулювати довгостроковим (на 10-15 років) кредитуванням під 3-4% річних. Це не тільки викличе активізацію цих заходів. Це також стимулюватиме попит на утеплюючи матеріали, труби українського виробництва, послуги будівельників, сантехників, тощо. Це само по собі сприятиме зростанню ВВП та надходженню податків в державний та місцеві бюджети. Такий підхід наповнення держбюджету значно ефективніший за викуп Нацбанком ОВДП, що емітуються урядом.

Отже, зараз ми знаходимося в тій ситуації, коли роль Нацбанка у виході економіки з рецесії є, навіть, важливіша за уряд.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.