Ставицький чебурахнувся

На минулому тижні українськими ЗМІ була поширена новина про законодавчі ініціативи Міненерго. Це відомство розробило законопроект "Про проведення експерименту у сфері теплопостачання на базі ГК "Газ України". Пропонується в період до 15 жовтня 2015 року провести експеримент по створенню на базі дочірнього підприємства Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" – "Газа України" – єдиного постачальника теплової енергії.

Суть експерименту

Згідно з документом, єдиним постачальником теплової енергії визначається дочірнє підприємство ГК "Газ України", яке викуповуватиме у підприємств комунальної теплоенергетики вироблену ними теплоенергію і відпускатиме її назад по встановлених тарифах, що нагадує модель нині існуючого ринку електроенергетики.

Передбачається, що "Нафтогаз" буде зобов'язаний забезпечити єдиного постачальника газом в необхідному йому об'ємі відповідно до договорів, укладених з учасниками експерименту. У разі нестачі газу у НАК єдиний постачальник здійснює закупівлю палива у інших власників.

Єдиний постачальник поставлятиме природний газ теплогенеруючим організаціям за цінами, встановленими Нацкомісією держрегулювання енергетики (НКРЕ).

Підприємства теплоенергетики вироблятимуть теплову енергію і продаватимуть її єдиному постачальнику, який буде передавати її теплопостачальним організаціям на підставі типового договору, затвердженого Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг з цін, встановлених цією комісією (чи НКРЕ) на підставі економічно обґрунтованих тарифів.

Порядок теплопостачання і механізм розрахунків за природний газ і теплову енергію у рамках експерименту встановлюється Кабінетом міністрів.

Для проведення розрахунків за теплову енергію у рамках цього експерименту єдиний постачальник відкриває в установах уповноваженого банку поточні рахунки із спеціальним режимом використання.

Споживачі, які отримують комунальні послуги або купують теплову енергію у рамках реалізації експерименту, вносять плату виключно на такі рахунки.

У разі перерахування споживачами коштів на інші рахунки, одержувачі повинні повернути їх за заявою споживача або за власною ініціативою в триденний термін з моменту отримання.

Як зазначається в законопроекті, метою експерименту є фінансове оздоровлення підприємств теплоенергетики, створення передумов для реконструкції і модернізації об'єктів теплопостачання, стимулювання своєчасних розрахунків за природний газ і теплову енергію.

Ідеї, як завжди у нас благі, але цей законопроект викликає в мене серйозні заперечення, виходячи з двох принципових позицій.

У Пояснювальній записці до законопроекту, розміщеного на сайті Міненерго, необхідність проведення експерименту пояснюється збитковістю діяльності підприємств теплоенергетики по виробництву, транспортуванню і постачання теплової енергії. Що у свою чергу не дозволяє їм розраховуватися в повному об'ємі за газ, який вони отримують.

Це пов'язано, як підкреслюється в записці, невідповідністю виробничих витрат по виробництву, транспортуванню і постачання теплової енергії і розміром тарифів.

Розробники законопроекту вважають, що створення в цьому ланцюжку ще одного посередника розв'яже проблему збитковості, оскільки збитки вішатимуться не на теплоэнергетиков, а на нього, і саме йому надходитиме компенсація з держбюджету.

Логіка розробників дуже нагадує пропозицію популярного за радянських часів мульгероя "Чебурашки" іншому мультгерою "Крокодилові Гені". Чебурашка пропонував Крокодилові Гені замість валізи нести його. А вже сам Чебурашка триматиме валізи.



Абсолютно незрозуміло, яким чином поява додаткового посередника понизить збитковість діяльності теплоенергетиків? Як можна понизити тарифи населенню, або допомогти підприємствам-теплоенергетикам, якщо в собівартість, що постачаються споживачам послуг (тепла), входитимуть витрати ще однієї нової структури, зі своїми загальновиробничими, адміністративними і іншими витратами?

І звідки в держбюджеті знайдуться гроші на компенсацію тарифів для посередника, якого пропонують створити, якщо їх немає для теплоенергетиків при нинішній схемі функціонування сектора?

Абсолютно очевидно, що причини збитковості галузі складаються з декількох складових.

По-перше, монополизованість сектору і відсутність конкуренції в ньому.

По-друге, відсутність тотального обліку виробленої і спожитої теплоенергії.

По-третє, відсутність ефективних власників, що займаються діяльністю у сфері теплоенергетики, і необхідних інвестицій з їх боку у свої підприємства. Там цілком нормальною вважається ситуація, коли власниками, наприклад, тепломереж є одні особи (органи місцевого самоврядування), а користуються і отримують від цього прибуток зовсім інші.

По-четверте, надзвичайна зношеність основних фондів теплоенергетики і небажання власників інвестувати кошти в їх модернізацію і оновлення навіть в межах амортизаційних відрахувань.

По-п'яте, відсутність стимулюючих механізмів з боку держави і регулюючих органів, які робили б вигідною ефективну діяльність теплоенергетиків і інвестування в галузь;

І тільки на шосте місце слід ставити проблему невідповідності тарифів. Оскільки без попереднього вирішення п'ятьох вищезгаданих питань, уряду доведеться перманентно стикатися із заявами про збитковість діяльності теплоенергетиків і вимогами підвищити тарифи.

Таким чином, можна категорично стверджувати, що поява посередника жодним чином не розв'яже проблем теплоенергетиків, а лише створить неефективні, нічим невиправдані, додаткові витрати.

Проте окрім заперечень з приводу недоцільності, якщо не сказати шкідливості такого експерименту, є ще одне.

Як відомо, Україна ратифікувала Протокол про приєднання України до Договору про заснування Енергетичної Співдружності і Договір до Енергетичної Хартії і Заключний акт до неї.

Здійснюючи кроки по імплементації зобов'язань, пов'язаних з ратифікацією цих документів, Верховна Рада прийняла, у тому числі, базовий закон "Про принципи функціонування ринку природного газу". Цим законом передбачено, що з 1 січня 2015 року в Україні в повному об'ємі функціонуватиме газовий ринок, з правом споживачів, які отримують статус кваліфікованих споживачів, вільного вибору постачальників природного газу (пункт 1), частина друга, стаття 9).

Проте запропонованим законопроектом пропонується, і на цьому побудована уся його концепція, щоб підприємствам, що займаються виробництвом теплової енергії, природний газ поставлявся лише "Єдиним постачальником теплової енергії". Що прямо суперечить вищезгаданому закону.

Дивує, що Міненерго, схоже, оприлюднило законопроект без узгодження на експертному рівні з представниками інших міністерств, у тому числі Мінюсту, які могли б звернути увагу на явну невідповідність законопроекту вже чинним законам. Дивує, що такі ляпи допускаються в документі прямої відповідальності Міненерго.

Враховуючи усе вищесказане, можна стверджувати, що законопроект відверто економічно шкідливий, до того ж прямо суперечить узятим Україною на себе зобов'язанням перед ЄС.

Цей документ з'являється у момент останніх узгоджень, пов'язаних з підписанням Договору про Асоціацію з ЄС. Цікаво, це для того, щоб в ЄС бачили, як ми готові виконувати вже взяті на себе зобов'язання?

До того ж, яка логіка в реалізації експерименту, якщо він в принципі не може в майбутньому бути реалізований, як постійно діюча модель?

І останнє. Те, що цей уряд значною мірою сформований не за ознакою професійності, не є великим секретом. І пан Ставицький є класичним прикладом такого підходу.

Більш того, можна навести приклади багатьох країн, де посада міністра є суто політичною. Тобто, міністр сьогодні відповідає за культуру, а завтра вже за збройні сили чи енергетику. Але в таких країнах в міністерствах існують посади держсекретарів – постійних заступників міністра, що не залежать від того, хто обіймає посаду міністра та яку політичну силу репрезентує. Завдання цих незмінних протягом багатьох років держслужбовців забезпечити професійне управління питаннями, що належать до відання відповідного міністерства. Що унеможливити такі ляпи, про один з яких я тут написав.

Блог автора – матеріал, який відображає винятково точку зору автора. Текст блогу не претендує на об'єктивність та всебічність висвітлення теми, яка у ньому піднімається. Редакція "Української правди" не відповідає за достовірність та тлумачення наведеної інформації і виконує винятково роль носія. Точка зору редакції УП може не збігатися з точкою зору автора блогу.