20 грудня 2011, 09:58

Катастрофа 19 грудня

    Збулися найгірші прогнози – Угоду про асоціацію із ЄС не парафовано. Навіть (!) не парафовано. У питанні євроінтеграціі Україна відкотилася на десяток років назад. Сьогодні така "добра робота" Януковича безумовно дістане схвальні відгуки на самміті ЄврАзеС-ЄЕП-СНД у Москві. Справжні, а не протокольні.

     Нездатність до європейського прориву завжди була прокляттям української політики. Саме завжди, бо війни за незалежність 1917-1921 років були програні тому, що Україна опинилася сам-на-сам із переважаючим ворогом – без зброї, набоів, амуніціі і, головне, без політичної підтримки Європи.

    Не потрібно улещувати себе 20-річкою новітньої незалежності: економіка не прозора, військо не боєздатне, села гірше як за колгоспів, а корупція не дає змоги простій людині підвестися з колін та жити на повні груди у своїй країні. І якщо зараз Європа відвернеться від України – ми можемо укотре втратити незалежність та свою державу, позаяк протистояти новому путінському імперіалізму за таких обставин та ще й наодинці вкрай важко. 

    Проте я переконаний: існування у нас авторитарного режиму – до того ж, безумовно тимчасового – не повинно означати, що Захід мовчки віддає Україну на розграбування Газпрому та його друзям. Та і наслідки у такому випадку будуть страшними не тільки для України, але і для Брюсселю. Хоча б тому, що наступними після України мішенями для політичної експансії Кремля стануть країни Східної Європи-члени ЄС.

      Однак головне – домашня робота опозиції. Тут, в Україні. Алгоритм подолання наслідків катастрофи 19 грудня простий: об'єднання опозиції – єдиний кандидат по кожному округу – війна із фальсифікаціями – утворення більшості у новому парламенті – боротьба за дострокові вибори Президента – перемога на них єдиного кандидата від опозиції – відновлення демократії та входження до ЄС.

      Ідеалістично? Можливо. Але іншого виходу  усе одно немає. Ані для України, ані для Європи.

      

День української писемності та мови: не лише про святкове

Сьогодні День української писемності та мови. Радіодиктант національної єдності написано, його проникливо прочитала Наталія Сумська. Диктант писало багато людей, але передовсім молоді, яка навчається у школах, коледжах, університетах...

Шляхом стійкої ідентичності або Чи стане повага до всього українського незворотньою? Частина третя: Церковна деколонізація

ІІІ. Церковна деколонізація. Вплив церкви на українську ідентичність важко переоцінити. І ось чому. Відомо, що Україна переважно християнська країна...

Шляхом стійкої ідентичності або Чи стане повага до всього українського незворотньою? Частина друга: Українська мова

II. Українська мова. Другою найважливішою справою зміцнення української ідентичності є утвердження української мови. І безумовно, саме українська мова є ключовим маркером української національної ідентичності...

Шляхом стійкої ідентичності або Чи стане повага до всього українського незворотньою? Частина перша: Деколонізація.

Війна, розвʼязана росією проти України, понад усе є війною на знищення української ідентичності. Що міцнішою є наша національна ідентичність, тим міцнішою у протистоянні з російським агресором є українська політична нація...

Григорій Сковорода: 300 років вільний

Ким є для українців Сковорода? Яким його бачить кожен із нас? Адже кожен із нас мабуть про нього щось чув та щось знає? Ось це "щось" – яке воно? Сковорода був мандрівний філософ, напевно скаже більшість...

15 років тому було ухвалено Закон про Голодомор 1932-1933 років в Україні

Вчора ми вшановували пам'ять жертв Голодомору, а сьогодні виповнюється рівно 15 років від дня ухвалення Закону про Голодомор 1932-1933 років в Україні...