20 грудня 2011, 09:58

Катастрофа 19 грудня

    Збулися найгірші прогнози – Угоду про асоціацію із ЄС не парафовано. Навіть (!) не парафовано. У питанні євроінтеграціі Україна відкотилася на десяток років назад. Сьогодні така "добра робота" Януковича безумовно дістане схвальні відгуки на самміті ЄврАзеС-ЄЕП-СНД у Москві. Справжні, а не протокольні.

     Нездатність до європейського прориву завжди була прокляттям української політики. Саме завжди, бо війни за незалежність 1917-1921 років були програні тому, що Україна опинилася сам-на-сам із переважаючим ворогом – без зброї, набоів, амуніціі і, головне, без політичної підтримки Європи.

    Не потрібно улещувати себе 20-річкою новітньої незалежності: економіка не прозора, військо не боєздатне, села гірше як за колгоспів, а корупція не дає змоги простій людині підвестися з колін та жити на повні груди у своїй країні. І якщо зараз Європа відвернеться від України – ми можемо укотре втратити незалежність та свою державу, позаяк протистояти новому путінському імперіалізму за таких обставин та ще й наодинці вкрай важко. 

    Проте я переконаний: існування у нас авторитарного режиму – до того ж, безумовно тимчасового – не повинно означати, що Захід мовчки віддає Україну на розграбування Газпрому та його друзям. Та і наслідки у такому випадку будуть страшними не тільки для України, але і для Брюсселю. Хоча б тому, що наступними після України мішенями для політичної експансії Кремля стануть країни Східної Європи-члени ЄС.

      Однак головне – домашня робота опозиції. Тут, в Україні. Алгоритм подолання наслідків катастрофи 19 грудня простий: об'єднання опозиції – єдиний кандидат по кожному округу – війна із фальсифікаціями – утворення більшості у новому парламенті – боротьба за дострокові вибори Президента – перемога на них єдиного кандидата від опозиції – відновлення демократії та входження до ЄС.

      Ідеалістично? Можливо. Але іншого виходу  усе одно немає. Ані для України, ані для Європи.

      

Шляхом стійкої ідентичності або Чи стане повага до всього українського незворотньою? Частина третя: Церковна деколонізація

ІІІ. Церковна деколонізація. Вплив церкви на українську ідентичність важко переоцінити. І ось чому. Відомо, що Україна переважно християнська країна...

Шляхом стійкої ідентичності або Чи стане повага до всього українського незворотньою? Частина друга: Українська мова

II. Українська мова. Другою найважливішою справою зміцнення української ідентичності є утвердження української мови. І безумовно, саме українська мова є ключовим маркером української національної ідентичності...

Шляхом стійкої ідентичності або Чи стане повага до всього українського незворотньою? Частина перша: Деколонізація.

Війна, розвʼязана росією проти України, понад усе є війною на знищення української ідентичності. Що міцнішою є наша національна ідентичність, тим міцнішою у протистоянні з російським агресором є українська політична нація...

Григорій Сковорода: 300 років вільний

Ким є для українців Сковорода? Яким його бачить кожен із нас? Адже кожен із нас мабуть про нього щось чув та щось знає? Ось це "щось" – яке воно? Сковорода був мандрівний філософ, напевно скаже більшість...

15 років тому було ухвалено Закон про Голодомор 1932-1933 років в Україні

Вчора ми вшановували пам'ять жертв Голодомору, а сьогодні виповнюється рівно 15 років від дня ухвалення Закону про Голодомор 1932-1933 років в Україні...

Ідеться не про гастролі росіян. Ідеться про майбутнє українців!

Восени 2017 року з моєї ініціативи як урядовця було ухвалено зміни до Закону про гастрольну діяльність, якими концерти російських гастролерів в Україні було практично унеможливлено...