Вперед, до "чесних виборів" та повної міжнародної ізоляції
Учителі та лікарі, яких примушують вступати до Партії регіонів. "Губернатори" та "губернаторчики" у районах, які тільки і мають клопіт – залякати побільше людей.
Кандидати від влади – прямі і приховані, що смітять грошима, гречкою і подарунками у надії укотре обдурити "електорат".
Всілякі нишпорки від адміністрацій, що їздять слідом за опозиційними кандидатами тільки для того, щоб узяти "на олівець" кожного, хто приходить на зустріч, особливо, якщо це "бюджетник",а значить в уяві влади її довічний раб.
Виборчі комісії, що на 70% сформовано владою із представників партій-фантомів, а представники ці як правило мешкають за сотні кілометрів від місцерозташування комісій – так легше йти на злочин фальсифікації – не у себе ж дома.
Телебачення, на якому влада у сукупності має перевагу десять до одного і т.д і т.п.
Це лише побіжно змальоване тло теперішніх виборів, які влада із притаманним їй цинізмом продовжує називати "демократичними". Хоча зрозуміло, що це остання кампанія, під час якої режим ще обтяжує собі життя псевдодемократичною риторикою – далі на черзі жорстка російсько-білоруська "класика". Вперте небажання Януковича йти на зустріч демократичному світові у вимогах звільнення Тимошенко і Луценка лише підтверджує це.
Падіння промислового виробництва, реальне безробіття серед молоді та жінок, підвищений пенсійний вік для останніх та реальне зменшення купівельноі спроможності народу не лишають регіоналам шансів на переможний результат. Тому у хід неминуче піде перевірена часом "ківаловщина", втім, використання якої на цей раз призведе до міжнародної ізоляції режиму.
Оптимізм ситуації однак у тому, що опозиція має усі шанси перемогти, всупереч думкам, поширюваним владою. Правда, це не просто. Бо, по-перше, необхідно, щоб до Ради пройшли також і наші друзі із "Свободи", по-друге, потрібно остаточно прояснити наші стосунки із "Ударом" – і там, де це потрібно, познімати мажоритарних кандидатів на користь один одного, і по-третє, спільно із "Свободою" та "Ударом" відконтролювати підрахунок голосів і не дати вкрасти нашу перемогу.
Якщо вдасться це зробити, через нову більшість у парламенті відкриється шлях до звільнення Тимошенко та Луценка, повернення статусу фактично державної українській мові, скасування драконівських норм пенсійної та податкової реформ, ухвалення Закону про імпічмент Президента, розблокування процесу євроінтеграції і ще до маси нагальних речей.
Ну ніби якось просто, скажете ви. Та ні, забезпечити погоджені дії проти режиму – це і є головна складність, бо саме цьому він протидіє найбільше. Втім, без таких дій і на виборах і одразу після них буде важко, всій країні буде важко. Проте я лишаюся оптимістом, бо майже у кожній хаті про владу вже говорять однаково: їх потрібно зупинити. А значить, ми їх зупинимо!
