Відкоригований Шевченко
Суперечки навколо змісту нової експозиції Національного музею Тараса Шевченка не вщухають. Незабаром новий тематико-екпозиційний план буде затверджено науково-методичною радою музею та погоджено Мінкультури. А можна сказати простіше – владою. Бо саме влада відповідатиме за те обурення, яке неминуче викличе у багатьох українців "нова" експозиція у випадку її остаточного затвердження. Навіть якщо справжні ідеологи коригування образу Шевченка від влади продовжать перебувати в тіні, задоволено потираючи руки.
В чому суть коригування? А все дуже просто.
Коригування перше. Понад усе – Шевченко великий художник. Художник, художник і ще раз художник. Академік гравюри. Поет? Співець національного опору? ПРОРОК національної надії? Ну звісно, але тільки якщо НЕОБІЗНАНИЙ відвідувач самостійно взагалі це помітить. "Поміж рядками" нової експозиції. Але КЛЮЧОВИЙ акцент саме на першому – художник! Хоч дотепер було заведено сприймати Шевченка цілісно, а не на догоду політичній кон'юктурі.
Коригування друге. Шевченко – творець нової національної ідентичності? Звісно, а ось вам і ключовий, на думку авторів "нової" експозиції, образ України від Шевченка – збезчещена москалем, беззахисна покритка Катерина. Доля якої символізує долю України. А "Гайдамаки", "Гамалія", "Розрита могила", "Чигрине, Чигрине...","Сон", зрештою? Ну, так, але акцент – на Катерину! І цілий окремий зал, присвячений ЛИШЕ однойменній картині.
Коригування третє. Шевченко врятував українську мову, дав їй нове дихання та вічне життя? Так,так,так, але ж писав він дещо й російською, настільки писав, що цілі розділи експозиції запропоновано означити російською мовою та ідею слов'янської єдності у творчості Тараса Григоровича посилити. Щоправда, нових експонатів до ладу немає та й потреби гострої теж. Зате актуально. З точки зору політичної кон'юнктури.
Перелік коригувань від влади та змін на догоду удаваній політкоректності цими трьома пунктами далеко не вичерпується. Зрештою, моїм завданням не є критика нового експозиційного плану чи навіть його невідомих авторів.
Наша справжня мета – не допустити вихолощення цілісного національного образу Шевченка шляхом світоглядних купюр та хитренького зміщення акцентів.
Бо України без України і Шевченка без Шевченка не буває. Як би цього не хотіла зденаціоналізована влада.
Тому Комітет з питань культури спільно із Громадською Радою ухвалив офіційне рішення, з яким ознайомитися можна тут.
Щоб ні в кого згодом не було бажання твердити, що ніхто нічого не пропонував, не застерігав і не попереджав.
